ВИЛИТИ

вилива́ти / ви́лити жовч. Виявляти чим-небудь недоброзичливість, неприязнь, злобу (перев. у розмові). Кобра ще довго виливав свою жовч, але його ніхто не слухав (О. Слісаренко); Є двоє-троє колег по лікарні, які знаходять час не вдовольнятися становищем .. і жовч свою в кулачок вилити (Іван Ле).

вилива́ти / ви́лити (свою́) ду́шу кому, перед ким і без додатка. Щиро ділитися з ким-небудь найпотаємнішим, тим, що хвилює, наболіло. На війні хлопці не стануть першому зустрічному виливати свою душу, а вже коли виливають її, то тільки справжньому другові (П. Автомонов); Говорили всі, хто бажав перед представником центра вилити наболілу душу (І. Кириленко); Данило взяв дочку обома руками й заговорив. Взагалі не дуже балакучий, він інколи любив вилити душу в патетичному монолозі (Л. Дмитерко); // Висловлювати свої почуття, переживання. Багато знала й багато співала пісень стара Гафійка, але ні в одній з них не тужила так, душу всю виливаючи, як у пісні про славного Яношіка (Г. Хоткевич); // Досхочу наговорюватися; виговорюватися. Чоловік мав потребу вилити комусь душу.. Бачить, п’яний іде — підійшов і давай розповідати йому (Укр. анекдот); — Куди все зникає? Оте бажання вилити душу, вийти увечері на вулицю, до людей.

вилива́ти / ви́лити сльо́зи. Гірко плакати. Дивилася (мати) за батьком, виливаючи сльози, а він усе далі, та й за гору зайшов (Марко Вовчок); Виллє (сиротина) сльози на могилу — Серденько спочине (Т. Шевченко).

вилива́ти (ли́ти) / ви́лити поми́ї на кого, грубо. Ганьбити, заплямовувати кого-небудь, звинувачуючи в чомусь осудливому. Сам (Прудон) зажив собі слави, а сам не так уже й погано уживався з порядками Луї Філіпа і Гізо, як ви уживаєтеся з сучасним режимом, хоча потроху бурчите і виливаєте на нього ліберальні помиї (М. Стельмах); — Прочитав (Дмитро Федорович) лютощами сповнену писанину. Не обурювався, не доводив, що то наклеп. Тільки й сказав: — Я не знаю, хто ллє ці помиї на мене (В. Большак); Русевич, виступаючи вдруге, почав з того, що постарався вилити на своїх противників якнайбільше помиїв (Ю. Шовкопляс). вилива́ти поми́ї на го́лову кому. (Віталій:) Не деріть так високо носа, а дивіться під ноги, щоб часом не спіткнулись та не впали в помийницю з тими помиями, що зараз виливаєте на голову мені, братові, його дитині! (І. Карпенко-Карий). обли́ти поми́ями кого. — Ти ще відповіси за такі слова і за те, що дів

хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий (ви́лий), вульг. Дуже несмачний (про рідкі страви та напої). — Це,— каже, — не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (П. Козланюк); Бульйон такий подали, такий, хоч на собаку вилий (З газети).