ВИДАТИ

а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). не слиха́ти, ви́дом не вида́ти. От година по годині Стала упливати, А Якима не слихати, Видом не видати (С. Руданський). ні ви́дом вида́ти, ні сли́хом слиха́ти. Його ексцеленція приступив до стола з газетами .. Ов, а се що таке? Другого опозиційника, “Сінника Польського” ні видом видати, ні слихом слихати! (І. Франко).

видава́ти / ви́дати бі́ле за чо́рне. Виставляти що-небудь іншим, зовсім протилежним. Він оберігав від інших свій ще не до кінця перевірений винахід і вважав, що найкращий спосіб для цього — видавати біле за чорне (З журналу); Наші недруги із шкіри пнуться, аби видати біле за чорне й навпаки (З газети).

видава́ти / ви́дати в світ. Публікувати, випускати друком. У 1918 році три українських видавництва (полтавське, харківське й вінницьке) вдавалися до мене з запросинами написати спомини про Михайла Драгоманова: бажали їх видати в світ (Олена Пчілка).

видава́ти / ви́дати себе́. Власними діями, вчинками, словами і т. ін. мимоволі виявляти свою причетність до чого-небудь або свою таємницю. Раптом Марина ніби оце тільки згадала: — Да (так), але це так, між іншим,— і одразу ж самим оцим вступом уже видала себе з головою.— Ви ж таки і не спитали тоді мене. Про якусь... ізюмську дівчину (А. Головко).

де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (М. Коцюбинський); — Все одно я дробу не поклав йому (онукові) у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); — Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька.— Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну (обмову) вигадувати? (Б. Грінченко); — А чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей. Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок); Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? (К. Гордієнко). де ж таки́. — А вам заздро на мого чоловіка? — Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім в

(і (що)) світ (ніко́ли) не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко). 2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера (тепер) здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка). 3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був (перекладач) такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не вида

сві́та не вида́ти, фольк. 1. кому. Хто-небудь помер. Все ж не гляне він на мене,— Дарма виглядати! Вже ж моєму миленькому Світа не видати! (Леся Українка). 2. Через непосильну працю, надмірні клопоти і т. ін. не мати відпочинку, нормального життя; тяжко жити. А у свекра гірше пекла; Світа не видати (І. Нечуй-Левицький).

сли́хом слиха́ти, ви́дом (у ві́чі) вида́ти!, заст. Усталена форма вітання переважно при зустрічі того, кого давно вже не бачили. (Назар:) Га! слихом слихати, видом видати! Здорові були, дядьку! (Марко Вовчок); — Лука Федорович! Слихом слихати, в вічі видати! Скільки літ, скільки зим! Та ще й з скрипкою?.. Прошу до хати (Панас Мирний). ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти. (Настуся:) Тату! тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов! (Сотник:) А, видом видати, слихом слихати! (Т. Шевченко). сли́хом слиха́ти. (Каленик:) А, слихом слихати! Здрастуйте, Платоне Калістратовичу! (Аблакат:) Здоровенькі були! З неділею вас! (І. Карпенко-Карий).

у ві́чі (ви́дом) не вида́ти кого, чого, фольк. Зовсім не бачити. — Чом батька я свого Анхиза І досі в вічі не видав Ні з грішними, ні у Плутона? (І. Котляревський); У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, Світа-сонця не видають в очі (Леся Українка); — Мені ніколи в житті на думку не спадало будь-кого образити, а щодо якогось генерал-майора, то про нього я навіть і не чув і видом не видав (Переклад С. Масляка). ви́дом не ви́дано. Видом ніколи не видано, Щоб такая буря злая на козаків так міцно виступала й уставала... (З думи).