ВИДАВЛЮВАТИ

вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю. Збанацький); (Кнур:) Такої співай... важкої... щоб, як камінь, давила на серце. Може, хоч сльози видавить! (Панас Мирний); Біль і образа видавили з мене сльозу (Є. Кравченко).

вида́влювати / ви́давити з се́бе. Неохоче або через силу говорити що-небудь. — В ліс, кажеш? — видавив з себе (Сидорчук) одним подихом так, начебто в тому короткому слові таїлись для нього всі сто смертей.— А за селом, гадаєш, дозорів немає? (Ю. Бедзик).

вида́влювати (вижима́ти, витяга́ти і т. ін.) / ви́давити (ви́жати, ви́тягнути і т. ін.) (усі́) со́ки з кого. 1. Нещадно експлуатувати, визискувати кого-небудь. (Шкереберть:) Я пускав з торбою вдів і сиріт, я видавлював усі соки з робітників, робив їх рабами своїми (М. Кропивницький); Витягав соки пан Кшивокольський із своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, і не їли, а все би робили, робили (Г. Хоткевич); Пришельці-колонізатори гидкі, а хіба менш гидкі вислужники їхні, холуї? Запроданці, що сіли на тих уранах і вичавлюють соки з своїх одноплемінців (О. Гончар); Вижмуть підприємці з таких, як він, соки, .. награбують доларів, заюшених кров’ю, а їх, трудівників, згодом виженуть на вулицю (І. Цюпа). 2. Дуже знесилювати, виснажувати кого-небудь важкою роботою. Колись за Франца-Йосифа та польського панства бідак все життя пнувся на свою хатину, витягав з себе соки й з нової хати поганяв до ями (С. Ч