ВИВЕРНУТИ

виверта́ти / ви́вернути ду́шу. 1. кому і без додатка. Дуже хвилювати, бентежити, зворушувати кого-небудь. — Тут тобі бенкет безперестанку.., а тут дівчина пригортає, душу вивертає своїми очима (М. Коцюбинський);— А дивиться як, а дивиться як! — проказала Килина.— Аж душу всю вивертає... (Є. Гуцало); Вивертає пісня душу, і Роман швидко йде назустріч старому (М. Стельмах). 2. кому і без додатка. Сильно діючи на кого-небудь, викликати негативні почуття; дратувати кого-небудь. Ігумен де завгодно знайде, присікається, нудним своїм голосом душу вивертає (А. Хижняк); Раз за разом налітають штурмовики... Носом у землю (лежи) і слухай, як, вивертаючи тобі душу, верещить над тобою сирена (О. Гончар); // безос. (Ганка:) І зненавиділа я тебе, так же зненавиділа, що аж душу мені вивертало! (М. Кропивницький). 3. перед ким і без додатка. Виявляти щирість, відвертість. — От який славний у мене господар, жаль ті

виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́). Викликати велику огиду, нудоту і т. ін. Страшенно боліла голова, тіло горіло, наче в огні, важке повітря, насичене смородом, .. вивертало нутро (П. Колесник); — Мене це сторожування, шляк би його! .. Вибачайте... Нудить!.. Кишки вивертає! До коси мої руки просяться... (В. Бабляк).

виверта́ти / ви́вернути печінки́. 1. безос. Викликати позиви до блювоти. Потому залізла (Андрієві) колька у груди, вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський). 2. кому. Дуже турбувати, бентежити когось чим-небудь. — Ти думаєш, мені Віоріка не говорила про це? Вона печінки мені вивернула! (М. Чабанівський).

виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні. Витрачати всі гроші. Точить (Петро) п’яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою” (С. Олійник); Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (І. Нечуй-Левицький).