ВИБИТИЙ

вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії.., се значить вибити з колії (Леся Українка); Смерть моєї матері .. остаточно вибила мене з колії і змусила подумати про дальше своє влаштування (Б. Антоненко-Давидович); Війна всіх вибила з колії (О. Дмитренко); // зі сл. життя. Робити ускладненим, ненормальним. Часом у думці Іринка сердилася на Артема за те, що він сколихнув, вибив її життя з колії (М. Ю. Тарновський). ви́рвати з ко́лії. А між тим сталася в Стебнях новина. І то така, що на много літ вирвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Г. Хоткевич). 2. Робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось. Сповіщення про те, що Олег пропав безвісти, було для неї страшним нещастям і надовго <

як (мов, ні́би і т. ін.) з ка́меня ви́битий. 1. Нерухомий. За другою огорожею, з комендантського будинку, виходить на подвір’я один унтер. Але ми не хочемо зараз бачити його, не помічаємо і стоїмо мов з каменя вибиті (В. Козаченко). 2. Дуже гарний (про людину). В її уяві встає як з каменя вибита постать її Максима (З журналу).