ВИБИТИ

вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, н

вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг чиїх, у кого. Позбавляти кого-небудь упевненості, підтримки, опори в чому-небудь. Черговий по станції, дідок з пишними сивими вусами, пильно і підозріло глянув на Миколу .. — Що, відпустку дали? Він (Микола) міг би обійтись і без пояснень, але перше ж пряме запитання чергового якось одразу вибило ґрунт з-під його ніг (Д. Ткач).

вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії.., се значить вибити з колії (Леся Українка); Смерть моєї матері .. остаточно вибила мене з колії і змусила подумати про дальше своє влаштування (Б. Антоненко-Давидович); Війна всіх вибила з колії (О. Дмитренко); // зі сл. життя. Робити ускладненим, ненормальним. Часом у думці Іринка сердилася на Артема за те, що він сколихнув, вибив її життя з колії (М. Ю. Тарновський). ви́рвати з ко́лії. А між тим сталася в Стебнях новина. І то така, що на много літ вирвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Г. Хоткевич). 2. Робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось. Сповіщення про те, що Олег пропав безвісти, було для неї страшним нещастям і надовго <

вибива́ти / ви́бити з рук чиїх, кого. Позбавляти когось чого-небудь. Як не прагнули заздрісники принизити професора, але нікому з них так і не вдалося вибити з його рук владу над молоддю (З журналу).

вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський). 2. Позбавляти кого-небудь сили; робити кого-небудь кволим, немічним, непрацездатним. — Так що: до матері на побивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? — Вибив, проклятий (О. Гончар); — А що — я таки старий козак,— орлом глянув дядько Іван,— і мене поки не так просто вибити з сідла, одначе сили тануть, як сніг на сонці (З газети).

вибива́ти / ви́бити клин кли́ном. Ліквідовувати, усувати наслідки чого-небудь тими ж засобами, якими вони викликані, спричинені. — Так, я хотіла відсвяткувати його (день народження) саме тут. — От і добре, — сказала Дарина, — це правильно, — починати знайомство й нову роботу зі свята.— Настрій, правда, у нас не дуже святковий,— зауважив Коваль,— але воно буде, мабуть, найкраще клин клином вибивати (В. Собко); Мабуть, і години не продрімав Друзь перед світанком. Усе ніяк не міг упоратися зі збудженням після розмови з Черемашком. Щоб вибити клин клином, сходив був до жіночого відділення (Ю. Шовкопляс).

вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри. — І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? — намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка.— Вони — пам’ять про моїх дітей,— тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького (М. Стельмах); Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план (М. Ю. Тарновський).

ви́бити дух (ду́шу) з кого. Б’ючи, вбити кого-небудь. Став Велетень та й дивиться.— Та що це воно за мара така, що б’ється так дуже? А Побратим до нього: — Ото,— каже,— як не одв’яжешся, то й буде бити, поки й дух з тебе виб’є (С. Васильченко); Старий Боровик, схожий на вивернутий із землі пень, важко біг через двір із лопатою в руках і хрипко кричав: — Душу з тебе виб’ю, бісова худоба! (П. Панч); А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева. Так що хоч вуха з корінням вирвіть, хоч дух вибийте з нього, а рихметику (арифметику) втовкмачте в самісіньку середину мізків (М. Стельмах).

ви́бити з голови́. 1. зі сл. собі. Позбутися якоїсь нав’язливої думки, перестати думати про кого-, що-небудь. Правда, вже вибив собі з голови, що вона з нього кепкує перед чоловіком, та зате набрав переконання, що вона забавлялась Славком із нудьги (Л. Мартович); (Рябина:) Дочку мою, не в гнів тобі кажучи, ти собі з голови вибий! (І. Франко); — Я не така дурна, як ви гадаєте, і вибийте собі те з голови! (О. Кобилянська). 2. Примусити кого-небудь відмовитися від чогось. Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, .. вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої (Києве) Золоті ворота (П. Куліш); — Хапайте їх та закидайте в тюрми, забивайте в кайдани, а потім лупіть батогами, скільки мога! Я виб’ю з їх дурних голів той вільний дух (І. Нечуй-Левицький); І вони обидві з Окуневською вибили мені з голови план подружжя з професором-ди

виво́дити / ви́вести з ла́ду́. 1. що. Робити що-небудь непридатним для користування, роботи тощо; псувати, ламати, нівечити. Пісок виводив з ладу найціннішу, найдефіцитнішу апаратуру (О. Дмитренко); Їх багато — небезпечних захворювань, що виводять з ладу серце людини (З журналу); Його влучний кулемет, нарешті, вивів із ладу один мотор (Ю. Яновський). ви́ведений з ла́ду́. Микола .. різко повернувся до Первоцвіта: — Так у вас виходить, тепер усі машини виведені з ладу? (М. Ю. Тарновський). ви́ведено з ла́ду́. Все обладнання було вивезено на схід, дещо висаджено в повітря й виведено з ладу (Ю. Яновський). 2. кого. Позбавляти кого-небудь можливості нормально діяти, працювати; робити неспроможним виконувати щось. Раптовий рецидив рани несподівано вивів з ладу полковника (Іван Ле і О. Левада); — Треба вивести з ладу людину, яка так самовпевнено зараз керує заводом (В. Собко). ви́бити з ла́ду́. Падіння угорськ

виво́дити / ви́вести з рівнова́ги кого. 1. Позбавляти душевного спокою, порушувати нормальний ритм життя, роботи. “Рахіра — або земля!” Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); Вона жила, як у Бога за пазухою. Навіть війна ні на день не розлучила її з чоловіком, не вивела її з ріноваги (П. Інгульський); Там (в операційній) при світлі корабельних акумуляторів ворожив над столом спокійний і якийсь наче кам’яний Заброда. Ніщо його, здається, не турбувало, ніщо не могло вивести з рівноваги (В. Кучер); // Хвилювати, бентежити кого-небудь. І хоч сином його в радгоспі пишаються, бо знають, що він льотчик неабиякий, .. проте батька й це не виводить з рівноваги, він стоїть і з суворістю жде належної синової шани (О. Гончар); Павло помітив, як усі присутні спохмурніли, почувши, що він тридцять шість днів був у морі без хліба й води. Те повідомлення кого завгодно могло вивести з рівноваги (В. Кучер). ви́бити з рівнов

ви́давити (ви́бити) олі́ю з кого, заст. Добре побити кого-небудь. Получиш (дістанеш) добру халазію, Він видавить з тебе олію, От тілько (тільки) й ще тут побарись (І. Котляревський).

хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (В. Бичко); Ніч була темна-претемна, хоч око вийми (Легенди..); (Шеремета (входить):) Свисни ще раз, бо темно, хоч око вибий (Мирослав Ірчан); — Нічого ж не видно, хоч око вибери! (Є. Гуцало). хоч о́чі повико́люй. Темно, хоч очі повиколюй (М. Номис).