Словники. Головна Форум
Фразеологічний словник української мови

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВЗЯТИ

бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон.— А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А, бодай вас лиха година взяла! (І. Нечуй-Левицький). взяла́ б його́ лиха́ годи́на. Домінік був злий і на татар, і на козаків, і на попів.. Взяла б його лиха година! І чом би було не помиритися з козаками? (І. Нечуй-Левицький).

бра́ти / взя́ти бика́ за ро́ги. Починати діяти з головного, енергійно, рішуче. Мало, Микито, зробив, можна було більше і краще, треба було тільки сміливіше брати бика за роги (О. Гончар); Він думав про те, що дальші успіхи залежать від його уміння орієнтуватися. Якщо він зразу ж не візьме бика за роги — не бачити йому ніякого підвищення, як власного вуха (М. Ю. Тарновський). хапа́ти бика́ за ро́ги. — Дивно,— подумав (Форст) про себе,— я ніби чогось нервую. І вирішив діяти навально, одразу ж хапаючи бика за роги (В. Козаченко).

бра́ти / взя́ти верх (го́ру) над ким—чим і без додатка. 1. Виявлятися сильнішим від кого-, чого-небудь; переважати когось, щось. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М. Коцюбинський); Вивчення космосу супроводжувалося найжорстокішою боротьбою науки з мракобіссям, неуцтвом і шахрайством, в якій часто брали гору хибні, містичні уявлення (З журналу); Писав (Олекса) їй листи, але Надія мовчала. Видно з усього, що гординя взяла верх над її коханням (І. Цюпа); // без додатка. Виділятися серед чого-небудь. А серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський); // Виявлятися на повну силу. Здоров’я почало брати гору, наповняло, як вода колодязь, і губи зачервоніли, і очі заграли (П. Куліш). 2. Перемагати, переборювати, долати кого-, що-небудь. Чайчиха вгледіла хлопця, коли він уже вискочив за ворота, з реготом відбиваючись від братів, які почали брат

бра́ти / взя́ти в жме́ню кого. Притискати, пригнічувати кого-небудь. Тепер уся та генеральна старшина взята в жменю. Найбільше набрався лиха пан Лизогуб (М. Лазорський).

бра́ти / взя́ти в ле́ща́та (в лабе́ти). 1. кого, що. Позбавляти свободи, захоплювати. Але раз гаспидська змія Назирила її дитину: Ну мудрувать, як би достать, як Йвася б то в лабети взять (Укр. поети-романтики..). 2. кого. Призводити кого-небудь до тяжкого, безвихідного стану, спричиняти трагічні наслідки. Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Л. Первомайський).

бра́ти / взя́ти в обмоло́т кого. Гостро критикувати. Артільні трударі, галасливе жіноцтво, яке не раз брало Оксена в такий обмолот, що він не знав, куди подітися.., ішли поволі, спідлоба позираючи на німецьких солдат (Григорій Тютюнник).

бра́ти / взя́ти в робо́ту кого. 1. Рішуче впливати на кого-небудь, змушуючи діяти певним чином. Брати в роботу дядю Ваню було не легко. Коли Келембет, порушуючи встановлену звичку, назвав його Іваном Петровичем,— той скорчив таке обличчя, що розсмішив самого Василя (Ю. Яновський). 2. Лаяти, сварити когось, докоряти кому-небудь за щось. Його (Рубіна) брали в роботу, і кожного разу після прочуханки він обіцяв, що більше не буде (І. Сенченко); — Хтось із мужиків грубо: “Не твоє бабське діло це”. Ти спалахнула вся та як узяла його в роботу… Так говорила, що аж дядьки оторопіли (А. Головко).

бра́ти / взя́ти в ру́ки (до рук) кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі; керувати кимсь. — Женити його (сина) з якою енергічною (енергійною) та господарною шляхтянкою, яка би порядно взяла його в руки (І. Франко); Мати під’юджувала Клима: — Не можеш узяти її (Вірку) до рук (Б. Харчук); // Утихомирювати, приборкувати кого-небудь. Треба брати до рук розперезаних обивательщиною провінціалів і розрядити гостроту подій (Іван Ле). 2. Зловити, упіймати, полонити кого-небудь. — Ну, гукнув Бертольд,— то байка! Я візьму співців тих в руки! Коли чує, десь близенько Залунали пісні гуки (Леся Українка); Злодії позбігалися, кинулися шукати втікачку, далі взяли в руки стару відьму. Та божиться: — Аби мені очі повилазили, .. якщо я тут винна… (Три золоті сл.).

бра́ти / взя́ти в свої́ ру́ки що. Очолювати що-небудь. Зазначу .. свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський).

бра́ти / взя́ти в шо́ри кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі, примушувати коритися. — Більше всього на світі бійся, Іване, жінок,— кумедно зморщивши щоки, сказав Половинка.— Як візьмуть вони тебе в шори, не викрутишся (В. Собко); // Приборкувати кого-небудь. Зумів (Потьомкін) узяти в шори розбійницькі турецько-татарські орди, спинити їх руїнницькі наскоки на південні землі України (С. Добровольський). 2. Лаяти, закликати до порядку, робити слухняним кого-небудь. Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (С. Васильченко). узя́ти в сто́си. Моторенко з комбайнером як узяли бригадира в стоси, так і слова йому не дадуть сказати (Остап Вишня). узя́ти в залі́зні шо́ри. — Невже через цих ледарів і п’яниць загине врожай? Узяти їх у залізні шори! (О. Донченко). 3. Обмежуючи чиї-небудь дії, примушувати дотримуватися прийнятих норм моралі і т. ін. Бюрократів треба брати в

бра́ти / взя́ти в штики́ кого, що. Гостро, різко, неприязно реагувати на дії когось, чинити опір комусь, чомусь. Все аморальне він в штики Бере в промовах, а на ділі Він діє зовсім навпаки (С. Воскрекасенко).

бра́ти / взя́ти голі́ру́ч кого, що. Здобувати, долати кого-, що-небудь легко, без особливих зусиль. Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, а хто копає її в Сибіру (М. Коцюбинський); Дуже хитрого ворога важко взяти голіруч (З усн. мови).

бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки. Уважно задуматись над чимсь, зосередитися на чомусь. — Вам .. треба взяти голову в руки та подумати до кінця і забути все минуле (І. Микитенко).

бра́ти / взя́ти гріх (рідко гріха́) на (свою́) ду́шу (на се́бе). 1. Діяти проти власної совісті, прийнятих норм моралі; робити щось несхвальне. — Ти знаєш, може, та, що цю спідницю носила, лежить під землею, .. я доношую це рам’я… мучуся… беру гріх на себе… (Панас Мирний); Колись робили на пана прихватком, а тепер робимо вже прихватком на себе, або вночі, коли місячно. Беремо гріх на душу — робимо ще й у неділю: великий гріх! Та що зробиш, коли зерно сиплеться, треба рятувати (М. Лазорський); — Піди лишень до Галі та поговори з нею хорошенько по-своєму ..— Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. І я тільки гріх на душу візьму (Т. Шевченко); — Грішниця я,— буркотіла стара.— Але не можу, дівонько, ще й такий гріх узяти на себе. Не можу, саму молодою ошукано такечки (Я. Баш). прийня́ти гріх на ду́шу. Каюсь, що прийняла гріх на душу. Так довго не писала. Тепер буду виправлятися (З газети). 2. Чинити злочин, убивати кого-н

бра́ти / взя́ти до тя́ми що. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. І я та “інженер” почули новину, Що з німцями зайшло в Росії на війну. Не зовсім ще тоді ми це взяли до тями (М. Рильський); Іваниха кілька разів .. підозріло косилася на нього, ніяк не могла взяти до тями, що він задумав (Б. Харчук).

бра́ти / взя́ти (забра́ти) (собі́) в го́лову. 1. Думати про що-небудь, задумуватись над чимсь. — Побачать начальники, що не поступаємось і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Б. Грінченко). 2. Міркуючи, вирішувати що-небудь; надумувати. — Та що се ти узяла в голову? Чи він же тобі рівня? .. Крепак (кріпак)! (Г. Квітка-Основ’яненко); Що він (Матвій) собі у голову забрав? (Л. Первомайський); // Уявляти що-небудь. (Горпина (до Гордія):) О, бодай вас! Ви вже так розмалювали мене, що я й невість-що заберу собі в голову (М. Кропивницький); Голова вдався собі разом тупиця і гординя. Колись він був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш).

бра́ти / взя́ти за го́рло. Настирливо або силою домагатися чого-небудь. Беруть за горло: — Друкуй! Мистецтво вимагає жертв! (А. Крижанівський); // Завдавати прикрощів. Працювати по-старому — самогубство. Будь-яке вузьке місце відразу бере за горло, б’є по прибутку, фондах (З газети).

бра́ти / взя́ти за ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. Хвилювати, тривожити, зворушувати кого-небудь чимсь. Пісні наші беруть за душу, а вечорами .. линуть стандартні, без цвітіння, мелодії, ритми (З журналу); Багато чув і я невчених співаків. Що пісня в них було жаріє, іскриться, За серце беручи (М. Рильський); // Охоплювати кого-небудь (про почуття). Мати стогне, а Харитю живий жаль бере за серце (М. Коцюбинський).

бра́ти / взя́ти за живе́ кого і без додатка. 1. Дуже хвилювати, бентежити кого-небудь. Народу зійшлось дуже багато. Жнива! Підготовка до них — за живе кожного бере… (Є. Кротевич). 2. Дуже дошкуляти кому, вражати кого-небудь, торкаючись найболючішого. Видно, Родивон гострим словом дойняв пастуха. Саву взяло за живе, він переймається гнівом (К. Гордієнко). хвата́ти за живе́. Ага, думаю, хватає за живе. Сатира потрібна. Перейшов на сатиричні оповідання (О. Ковінька).

бра́ти / взя́ти за зя́бра (за жа́бри) кого і без додатка. 1. Примушувати кого-небудь виконувати, робити щось; настирливо домагатися чогось. — А ти з характером, за зябра береш (Ю. Збанацький); Воронцов не міг на цьому заспокоїтись і сам теж невтомно снував від підрозділу до підрозділу, виступаючи, де треба, з промовою, а в іншому місц і .. брав когось за жабри не гірше, ніж Самієв (О. Гончар). 2. Притискати кого-небудь, обмежувати в діях. — Браконьєрів брати за жабри — це, звичайно, діло, і воно, думаю, від тебе не втече (О. Гончар); — На нашу долю теж роботи вистачить,— заспокоював Хома товаришів.— Ми їх (фашистів) з півдня за жабри візьмемо (О. Гончар). схопи́ти за зя́бра. — Допустим, у цьому році пани збільшать нам плату, на рік ми скажемо ще більше дати, а потім так своєю ціною .. схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску (М. Стельмах).

бра́ти / взя́ти за карк (за в’я́зи) кого. Ставити у скрутне, безвихідне становище, утискувати когось. — Тепер візьмем їх за карк та й трясонемо, щоб злодійське тіло вилізло з шкіри,— гигикає Пігловський і смачно арапником січе повітря (М. Стельмах).

бра́ти / взя́ти за пете́льки́ кого. 1. Загрожувати бійкою, починати бійку. Хлопець взяв товариша за петельки, коли той його образив (З усн. мови). 2. Рішуче наступати на кого-небудь, домагаючись чогось. Бурщик брав за петельки компресорщиків, примушував їх ремонтувати труби (З газети).

бра́ти / взя́ти за печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь, торкаючись найболючішого. Візьме й багатого за печінки (Укр.. присл..); Уздрів — і його (писаря) так і взяло за печінки! Зараз і надумав, який би бешкет Ївзі зробити, що таки чи не піде вона за його? (Г. Квітка-Основ’яненко).

бра́ти / взя́ти з бо́ю. Здобувати що-небудь, домагатися чогось, докладаючи значних зусиль, долаючи великі труднощі. Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки (М. Коцюбинський); Чи він забув ту ніч дзвінку, як ми між вербами густими ловили раків у ставку, .. як кожний крок ми брали з бою пером, а потім і штиком… (В. Сосюра). забра́ти з бо́ю. Ці гольтіпаки, що зросли між гною, Права патриціїв забрали з бою (О. Мисик).

бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це — небезпечний експеримент (Ю. Смолич).

бра́ти / взя́ти з копи́та. Судити про кого-, що-небудь зопалу, не розібравшись. — А ви що тут розвели? Теж мені вояки…— А ти так дуже не бери з копита,— понизив голос Оксен, і в голосі йому зазвучала образа (Григорій Тютюнник).

бра́ти / взя́ти кри́ком. Домагатися, досягати чого-небудь, приголомшуючи голосними вигуками, лайкою. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали! (Укр.. присл..).

бра́ти / взя́ти курс на що. Обирати певний напрям діяльності, розвитку і т. ін. З молодими державами, що взяли курс на прогрес, у нас встановилися тісні й дружні відносини (З газети).

бра́ти / взя́ти лі́нію. 1. Визначати свою позицію, ставлення до кого-, чого-небудь. — Лінії я одразу не братиму,— кажу я тихо,— бо тут справа торкається творчості, я не можу замінити собою всіх творців фільму. Я хочу заслужити в них повагу й авторитет (Ю. Яновський). 2. кого, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди. Просив директора взяти на зборах лінію молоді (З газети); Мати завжди брала лінію сина (З усн. мови).

бра́ти / взя́ти на ара́па кого. Обманюючи, хитруючи, діючи нечесно, домагатися чого-небудь. — Не бери мене на арапа, бо я таких вже бачив! (З газети); Досвідчених людей на арапа не візьмеш (З газети).

бра́ти / взя́ти на бас (на ба́са) кого. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. Цього, брате-товаришу, не візьмеш на баса (М. Рудь).

бра́ти / взя́ти на Бо́га кого і без додатка. 1. Кепкувати, глузувати, насміхатися з кого-небудь. Христя ніяк не могла второпати — жартують із нею, беруть на Бога чи правду кажуть? (Є. Гуцало). 2. Обманюючи, хитруючи, діючи нечесно, домагатися чого-небудь. — Ти мене одурити хочеш, на Бога взяти (В. Собко). 3. Залякувати когось, загрожувати кому-небудь. — Зрозуміло… Зараз я заїду до Рудого і візьму його трохи на Бога. Єсть підстава? Єсть… Народне добро… Злочинне недбальство… (С. Добровольський).

бра́ти / взя́ти на букси́р кого, що. Допомагати кому-небудь у роботі, навчанні. Відстаєте з буряками. Може, вас на буксир узять? (В. Кучер); Чи він хотів, щоб отак мерли люди? Чи думав про це, вигрібаючи хліб по селу? Вигрібаючи до зернини, аби тільки виконати отой стрічний план, взяти на буксир сусіднє село, що ганебно провалювало хлібоздачу (А. Дімаров).

бра́ти / взя́ти на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зубки́ і т. ін.). 1. кого. Обирати кого-небудь об’єктом глузування, пліток і т. ін.; судити, гудити. Коли приходив котрийсь з багачів, Мандрика або Підпара, ті, що мокли під ґанком зборні, брали його на зуби (М. Коцюбинський); (Гаврик:) Ну і хотів би я знати, чи й сьогодня (сьогодні) Насті похвортунить (пофортунить) так, як у ту неділю, що всіх перетанцювала? (Настя:) Краще б не брав мене на зубки (М. Кропивницький); Господиня звивалася, як вужівка, стараючися, аби все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім на зуб (Г. Хоткевич); Любила (купчиха) чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний). ухопи́ти на зу́ба. Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Кучер). 2. що. Говорити, підхоплювати що-небудь ска

бра́ти / взя́ти на му́шку (на приці́л) кого, що. 1. Зосереджувати увагу на кому-, чому-небудь, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь. Собак вони своїми іклами одним ударом січуть на бефстроганов, а охотник (мисливець), як побачить сікача, зараз бере на мушку або дуба, або грушу і сидить там тихий, як горличка (Остап Вишня); Його призвичаєні очі на ходу оглядали вітрини магазинів і брали на приціл найнеобхіднішу річ (І. Сочивець); Хто такий? Яка потреба поспішати з відповіддю? Перше ніж відповісти — слід подумати, оговтатись. Бачу — ті, що взяли мене на приціл,— не сільські, незнайомі (Ю. Збанацький). 2. кого. Різко критикувати, викривати, висміювати кого-, що-небудь. Всміхаючися тихо-мирно, Кашкет насунувши на лоб, На мушку ви (Остап Вишня) берете вірно Головотяпів і нероб (М. Рильський); Там візьмуть тебе на мушку За курчат, за поросят. Одмолотять, знімуть стружку, І — газуй собі назад! (С. Олійник); Зашушука

бра́ти / взя́ти на озбро́єння що. Використовувати що-небудь, користуватися чимсь у роботі, боротьбі, діяльності і т. ін. Завтрішнє суспільство .. братиме на озброєння все краще, створене людством протягом століть (М. Рильський).

бра́ти / взя́ти на пу́шку (на понт) кого і без додатка. 1. Обманюючи, хитруючи, діючи нечесно, домагатися чого-небудь. Шестопал .. примусив себе посміхнутися: — На пушку береш? (М. Ю. Тарновський); — Та не треба прізвища…— Як не треба?.. Мінє (мені),— говорю,— для відчиту (звіту) треба… На понт беру… (Остап Вишня); — Та ми його, отамана.., на пушку тоді взяли. Коли б він не таким боягузом був, нічого й не вийшло б (А. Головко). 2. Насміхатися, кепкувати з кого-небудь. — Чи не задаються дівчата? — Чи не хочуть вони просто узяти нас на пушку? (Г. Коцюба).

бра́ти / взя́ти на се́бе. 1. що. Зобов’язуватися, погоджуватися, вирішувати і т. ін. здійснити, зробити що-небудь самому, самостійно. Походити коло війта, щоби дав на ту просьбу громадську печатку та й свій підпис, то вже брав Микола на себе (Л. Мартович); — Дивлюся на вас і думаю: така ви молода і згодились піти на чужих дітей: взяти на себе клопоти з найтруднішими… (О. Гончар). бра́ти на свою́ ду́шу. Бери це на свою душу (Нар.. присл..). // Робити що-небудь, переважно замість когось вирішувати чиїсь проблеми. — Твої збитки, раз на те пішло, на себе беру,— розщедрився Плачинда. (М. Стельмах); — З твоїми копійками? — перехопив ініціативу Саунський — каву беру на себе! (А. Крижанівський). 2. кого. Опікати кого-небудь, займатися кимсь, чимсь. — А ніяких особливих обіцянок від нас ніхто не вимагає .. Взагалі, дозвольте мені словаків узяти на себе (І. Головченко і О. Мусієнко).

бра́ти / взя́ти на се́бе бага́то (забага́то). Діяти, поводити себе не відповідно до власних можливостей, повноважень, прав тощо. Дмитро забагато бере на себе. Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (П. Автомонов); — Слюсар-наладчик, шостий розряд, багато на себе бере, носиться з модернізацією, як дурень з торбою, капає директору (А. Крижанівський).

бра́ти / взя́ти на цугу́ндер кого. 1. Притягати до відповідальності кого-небудь або розправлятися з кимсь. Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву? (О. Ковінька); Потім так своєю ціною візьмемо їх (панів) на цугундер, .. що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску (М. Стельмах). 2. Притісняти, експлуатувати кого-небудь. Пани іменем Ісуса Христа взяли тружденних і обремененних на цугундер і тягнуть з них жили (Ф. Бурлака).

бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип’є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Зарудний); — Якби її (Іваниху) другі жінки взяли на язик за газету (що читає), то вона би з сорому .. під землю провалилася (Л. Мартович); — Я люблю його, Платоне,— прошептала дівчина..— Про це ніхто не мусить знати, бо як візьмуть на язики… (М. Зарудний). взя́ти на язички́. Як відомо, в Сосниці таємниць не існувало, тож і взяли на язички молодиці Марту і Ладька (М. Зарудний). взя́ти в свої́ язики́. Люблю дівчину самую Хорошую, молодую, Іно (тільки) превражі розлучники Взяли нас в свої язики (Укр.. пісні).

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); — Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати (В. Кучер); Кіт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш І лісочком, холодками Так на підвечерок самий Він прибув (І. Франко). 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс (П. Козланюк).

бра́ти / взя́ти під о́бстріл кого. Різко критикувати, викривати, висміювати і т. ін. кого-, що-небудь. Ще в своїх ранніх творах М. Годованець взяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей (З журналу).

бра́ти / взя́ти (прийня́ти) на (свої́) пле́чі що. 1. Робити все самому, не обтяжуючи когось. Матуся у них в домі сильна, роботяща, з такою матусею не заживеш мозолів, усе бере на свої натруджені плечі (Ю. Бедзик); — Він усю виборчу справу на свої плечі взяв… (Панас Мирний). 2. Зобов’язуватися щось виконати, зробити. Беру нову ношу на плечі. Хай важче буде, але ж на серці якось гарно… (О. Гончар); — Хочу взяти добровільно на свої плечі додаткові обов’язки — вчасно закінчити ремонт тракторів (З газети).

бра́ти / взя́ти при́клад з кого. Наслідувати кого-небудь. (Касьянов:) Ось візьміть приклад з Миколи Щорса. Він блискуче використав умови природи: Дніпро замерз, він перейшов його по кризі і несподівано взяв Київ (Л. Дмитерко).

бра́ти / взя́ти своє́. 1. Виявлятися на повну силу. Та весна брала своє, і навіть дощ прикрашав її (Ю. Яновський); Зарилися (подорожні) в сіно, незчулись, як їх припорошило. Холод взяв своє. Добрався до кісток (Д. Косарик); // Виявлятися сильнішим від чогось, перемагати. Соломія не тратила надії й навіть не дуже журилась. Молодість брала своє. Коли вони не загинули в плавнях, коли не пропали досі, то вже тепер не загинуть (М. Коцюбинський); Його дужий організм потроху брав своє, і Данило, врешті, звівся на ноги (Л. Дмитерко). 2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про якесь почуття, стан і т. ін.). Сон таки своє бере (І. Котляревський); Всі троє знали ненадійність свого становища… Незабаром втома візьме своє (М. Трублаїні). 3. Позначатися на чому-небудь, виявлятися в чомусь. Він гордовито несе .. свою левино-кудлату голову, чорна блискуча грива його злегка сріблиться, але то не мороз її посріблив, то вік люд

бра́ти / взя́ти (свої́м) горбо́м що. Здобувати що-небудь ціною великих зусиль, важкою працею. — Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю.— Дали, та взять її нічим. Горбом тільки й береш (І. Микитенко); А хто ж владає цим добром, що ви (сини) взяли своїм трудом, Своїм трудом, своїм горбом? (М. Рильський).

бра́ти / взя́ти свої́ права́. Утверджуватися в чомусь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М. Рильський).

бра́ти / взя́ти (свої́) слова́ наза́д. Відмовлятися від сказаного раніше. (Єпископ (до неофіта-раба):) Покайся, нечестивий, візьми назад слова ті необачні, бо гірш тобі на тому світі буде, аніж на сьому (Леся Українка).

бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки. 1. Ставати іншим — зібраним, цілеспрямованим, діяльним, змінюватися на краще. — Вітру у тебе в голові багато,— казала Ганна Сильвестрівна.— Я буду брати себе в руки,— обіцяв Рубін, і це була чесна обіцянка, і він дотримувався її до… наступного разу (І. Сенченко); Я взяла себе в руки, роздумалась і прийшла до можливості писати більш-менш по-людськи (Леся Українка). 2. Оволодівати своїми почуттями, заспокоюватися. Із останніх сил, як наполоханого коня, беру себе в руки, щоб перед самим собою не осоромитися (З газети); Я не можу не послухати тебе: тому-то обіцяю взяти себе в руки і не киснути, терпіти, не нарікати (М. Коцюбинський).

бра́ти / взя́ти сло́во з кого. Заручатися чиєю-небудь обіцянкою, запевненням у чомусь. Зізнався я їй про нічного гостя і взяв з неї слово нікому про це ані гу-гу, навіть тітці (В. Логвиненко).

бра́ти / взя́ти (собі́) на ум (на ро́зум) що і без додатка. Уважно сприйняти, усвідомити що-небудь. Сказано на глум, а ти бери собі на ум (Укр.. присл..); Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (І. Франко); (Конон:) Нам треба до того прислухатись та брати на розум. То люди вчені (М. Кропивницький).

бра́ти / взя́ти (схопи́ти) за ро́ги кого. Діяти рішуче, настирливо вимагаючи чого-небудь від когось. — Я, князю, ледь-ледь пишу, недавно лише навчився…— почав було викручуватися, та князь схопив його за роги: — Знаю, що ти великий книжник, що ти сидів два роки в хаті у Бориславича й читав літописи,— всміхнувся (Василь Шевчук).

бра́ти / взя́ти у (свій) ро́зум (в ум). Усвідомлювати, розуміти що-небудь. Так щодня у нашій хаті Гомонять татусь і мати І чекають, що Невмій Візьме все у розум свій (М. Стельмах); — Тепер сам мусиш міркувати. Чи треба жить, чи умирати; А лучче, якби в ум ти взяв .. І занедбав мою Лависю (І. Котляревський).

бра́ти / взя́ти шту́рмом (при́ступом). Пробиратися куди-небудь швидко, навально, активно; рішуче діяти, домагаючися свого.. Експрес!.. Не експрес, а ціла республіка на колесах. Григорій і Гриць брали його штурмом. Бо інакше годі було вдертися до його нутра (І. Багряний); Хоч кіньми, то ніяк в село заскочити, хіба що коні в заметах потопити, та чи спішаться (козаки),— все одно кожен замет треба приступом брати (А. Головко).

бра́ти / взя́ти язика́ на гапличо́к. Замовкати. — Ох,— зітхнула полегшено тьотя Настя,— візьми язика на гапличок і нікому ні слова (Л. Первомайський).

бра́ти (дава́ти кому) / взя́ти (да́ти кому) рева́нш. Здобувати перемогу в чому-небудь після своєї поразки, невдачі, програшу і т. ін. — Товариш Залужний не вважає, що він розвалив школу. Він — коли хочете — реванш бере, іде в наступ (Ю. Збанацький); На протязі 20 кілометрів підходили все нові частини до місця бою, де червоні давали реванш синім (М. Трублаїні); Гармаш і сам бачив, що старик, напевне, вирішив узяти реванш за вчорашнє… (О. Донченко); Німецькі генерали погрожували дати Радянській армії під стінами Будапешта… реванш за Сталінград (О. Гончар); // над ким. Здобувати перевагу над ким-небудь. Жадоба знання, яка мала допомогти Бронкові взяти реванш над Філіпчуком, завела хлопця до читальні на Мнихівському передмісті (Ірина Вільде).

бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка. Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. все зо сміхом, все на глузи береш… (Леся Українка); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать (П. Гулак-Артемовський); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть… (М. Коцюбинський). здійма́ти на глум. (Лицар:) Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка); // Піддавати осуду. Інший і сувору догану перетерпить, і круте покарання, а коли його візьме на глум громада, то вже йому непереливки (З газети).

бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) (бли́зько) до (свого́) се́рця що. 1. Болісно сприймати, переживати що-небудь. — Маріє, не бери собі того так до серця… Плачем лиха не виплачеш (Р. Іваничук); // Перейматися чимсь, співчутливо ставитися до чого-небудь. Мирослава .. дуже любила брата та і всю його родину. І інтереси їх близько брала до серця (А. Головко); Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Панас Мирний). 2. Ставитися до чого-небудь з інтересом, надаючи йому великого значення. Мудрість Данте Шевченко так близько бере до серця тому, що доля італійського поета схожа була на його власну (З журналу); (Едіта:) Я мушу вам признатись, що я на сина втратила надію. Він слів моїх до серця не приймає (Леся Українка).

бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар). 2. Сваритися з кимось, прискіпуватися до когось. — От вони й хапатимуть один одного за горло з приводу кожної дрібниці… А знаєш, я не від того, щоб вони посперечались (Ю. Шовкопляс); Вони (французи) і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе (І. Котляревський).

бра́ти (хапа́ти, хвата́ти) / взя́ти за се́рце (за ду́шу) кого і без додатка. 1. Дуже розчулювати, хвилювати кого-небудь. Горький дуже Вам вдячний за книжки, каже, що така чемність хапає його за серце (М. Коцюбинський); Все дужче й дужче бринить рідна мелодія, все голосніше озивається із-за перегородки пісня, хапає за душу, кличе Вутаньку до себе (О. Гончар); (Іван:) Дзвенять вони (пісні) сумні та жалібні по лугам (лугах) та садочкам (садочках) і за душу хватають (С. Васильченко); // Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття і под.). Жакет, в якому Поліна приїхала до міста, досі зберігав запах рідної хати. Жалісний щем взяв за серце ще дужче (А. Хорунжий). 2. Впливати, діяти на кого-небудь; дурманити, п’янити. Іван робив короткі, пожадливі затяжки, в грудях хрипіло від того ерзацевого зілля, бо нікудишнє, не брало воно за душу (З газети).

ва́ша бере́ / взяла́. Ви перемагаєте. Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були “за”. Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся. Саранчук мимоволі глянув на нього.— Чого ти? Ваша ж бере (А. Головко); — Що? Може, думаєш, ваша візьме? — крикнув грізно супротив його батько Пугач (П. Куліш).

взяла́ вода́ кого. Хто-небудь утопився. Недаремно Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода (М. Коцюбинський).

взя́ти / бра́ти втямки́. Усвідомити, збагнути, зрозуміти що-небудь. Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський); Щось я втямки не візьму. Так чого ж, вибачай, чоловіче, ти йшов сюди? (С. Скляренко); Не знав (дід Йосип) письма, а через те нічого не брав утямки у тих мудрих книжках, якими так любив хвастать Кривенко (Д. Бедзик). взя́ти утя́мку. — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний); — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М. Зеров). взя́ти в толк. (Наталка:) Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму... (І. Котляревський); Ніяк я не візьму в толк з маминих листів, чи витримала ти Закон Божий (Леся Українка); // Добре запам’ятати що-небудь. — Зірки на пілотках щоб сяяли від вас на двоє гін вперед! Зрозуміло?.. На т

взя́ти / бра́ти мо́ду яку. Виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне). — Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? — Одразу суворішає обличчя матері..— Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Бач, яку моду взяв: з старшими зчеплюватися (М. Стельмах); Узяв (хлопець) собі моду кататися на кранах і вже один раз мало не наробив лиха (В. Собко); — І гулі мені припини, моду яку взяв, чортова погань! Станеш хліб заробляти, тоді й волочись (Григорій Тютюнник).

взя́ти в жме́ню кого. Поставити кого-небудь в залежне становище, позбавивши прав, волі тощо. взя́тий в жме́ню. Той лапотник все ще дивиться кривим оком на старшину. Тепер уся та генеральна старшина взята в жменю. Найбільше набрався лиха пан Лизогуб (М. Лазорський).

взя́ти ду́лю (під ніс). Нічого не одержати, не дістати. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю (Укр.. присл..); Писав Пан: звізду (зірку) дав і червону стрічку. От я й ждав... Дулю взяв (П. Гулак-Артемовський).

взя́ти на живу́ ни́тку. Тимчасово, нашвидку, неміцно закріпити що-небудь так, щоб легко можна було зняти, розплутати і т. ін. Поклав (Павло) на обидва борти гвинтівку, до неї прив’язав плащ-палатку і міцно прикрутив її до корми ..— Лягай, інженере, відпочивай. Тільки пришвартуй її міцніше, щоб не одірвалася. Я на живу нитку взяв, щоб показати тобі конструкцію (В. Кучер).

взя́ти (перехопи́ти) че́рез край (ли́шку). Зробити, сказати і т. ін. щось зайве, непотрібне. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (В. Самійленко); Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла,— я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

взя́ти по́стриг. Стати ченцем або черницею. Там, у холодних, засніжених степах, і поховала чоловіка, а сама повернулася до Гетьманщини, немічна, хвора, мовчазна. Скоро й узяла великий постриг (М. Лазорський).

взя́ти (схопи́ти) на (в) обере́мок кого, що. Підняти кого-, що-небудь, обхопивши руками. (Самрось:) А що ти мені вдієш? (Роман:) Візьму на оберемок та й укину у хургона (у фургон) (М. Кропивницький); Юрко .. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (М. Стельмах).

візьми́ ву́ха в ру́ки, фам. Слухай уважно. (Герасим:) Співай мені про Хмельницького. А то співає якогось Лазаря. (Кобзар:) Ти візьми уха у руки та слухай ними. Не про Лазаря се, а про самого Господа Христа (Панас Мирний).

в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. До нового року їх (яблук) не можна було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи й обличчя (М. Стельмах).

вхопи́ти (впійма́ти, взя́ти і т. ін.) Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного. — Виліпила з пластиліну дві якихось фігурки і думає, ніби вже Бога за бороду вхопила (В. Нестайко); Що він (Румянцев), Бога за бороду впіймав, що всі на будові говорять, що треба працювати по-румянцевському? (Остап Вишня); І вирішив я, необачний, тоді, Що Бога за бороду взяв (Б. Олійник); — Кузьма тепер дотягне з хлібом до молоденької картоплі, нарешті, теж, здається, спіймає Бога за бороду: матиме певний заробіток (М. Стельмах); — Ще й радіє, наче Бога за бороду піймав,— докірливо похитала головою (М. Стельмах). вхопи́ти ща́стя за бо́роду. Як же ж це так? Виходить, що Казик вхопить колись щастя за бороду тому, що в нього будуть гроші? А що мають робити такі, як я? (Ірина Вільде).

го́лими рука́ми не ві́зьмеш кого. 1. Хто-небудь надзвичайно спритний, хитрий, досвідчений. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба воювати, і Лукія — воює! (О. Гончар); // Не просто впоратися з кимсь. — Ні, чуєш, тут ти мене голими руками не візьмеш. Це вже результати, наслідок і наших методів, і системи виховання в цілому. Ми виростили покоління, спроможне взяти і повести справу не гірше від вас (М. Олійник). 2. З ким-небудь важко справитися без особливих зусиль або когось, щось нелегко побороти, перемогти, здолати. Забара знав, що Квашу тепер голими руками не візьмеш. Особливо після того, як він породичався з Андрієнком (П. Рєзніков); — І зажив старий міцно, впевнено, як маленька, проте сильна держава: голими руками не візьмеш (Григір Тютюнник).

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його (Йойну) від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той (ріпник), що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в.Аби тебе дідько сколов! — лаявся він (Прокопчук), вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник).

ді
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВЗЯТИ


матиме такий вигляд: Що таке ВЗЯТИ