Фразеологічний словник української мови
ВЕЧІР

аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Стельмах). 2. зі сл. жи́ти. Безрадісно, без будь-яких перспектив на майбутнє. Живе аби день до вечора (Укр.. присл..); — Так і жили (ми), Іване,— аби день до вечора, Як той горох при дорозі. Хто не йде, той скубне (Д. Бедзик). 3. рідко. Недбайливий, ледачий. Я так гляну на село і вгадую, які тут люди живуть — працьовиті чи так собі — аби день до вечора (В. Кучер).

з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу тв
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВЕЧІР


матиме такий вигляд: Що таке ВЕЧІР