ВЕРША

ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле).

як (мов, ні́би і т. ін.) кара́сь у ве́ршу, зі сл. су́нутися, лі́зти і т. ін. Необачно, необережно. — Придумає казна-що і сунеться як карась у вершу (І. Рябокляч).