ВЕРЕМІЯ

крути́ти / закрути́ти веремі́ю (веремі́я). Здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу і т. ін. — Сагайдакові що? Йому шаляй-валяй, крути веремію,— хіба він за щось відповідає?.. (С. Добровольський); Марта Кирилівна просто крутила веремія: вона не хотіла розлучатись з дочкою (І. Нечуй-Левицький); — Учепився він: дайте та дайте (жому) .. Не дай — це ж Мамій!.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай (С. Добровольський).