ВБИРАТИ

(аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони (хусточки) красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

вбира́ти (втя́гувати) / ввібра́ти (втягти́, втягну́ти) го́лову в пле́чі. Знітитися від чого-небудь (від страху, сорому тощо). Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); Наказ німецького коменданта був вислуханий при повній тиші. Навіть ліве крило не ворушилося, а стояло, увібравши голову в плечі (Григорій Тютюнник); Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч); — Полозенко втяг голову в плечі, немов слимак у власну мушлю, і вже мовчки слухав суперечки про природу (І. Цюпа).

вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом) що. Оглядаючи, сприймати, запам’ятовувати бачене. Хлопчина жадібно вбирав очима все, що лиш було круг нього (В. Бичко); Поки я вбираю в очі корінці книг, до мене підходять і дядько Себастіян, і завідуючий бібліотекою (М. Стельмах); Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (О. Гончар).

всмо́ктувати (всиса́ти) / всмокта́ти (ввісса́ти) з молоко́м ма́тері що. Засвоювати щось з дитинства. Більшість їх (дівчат) вийшла з родин убогих, із таких, де кожне ще з молоком матері всисає потребу праці для шматка хліба (М. Коцюбинський); Цілком природно звучать пісні сина коваля (І. Франка), який зріс серед сільської бідноти і з молоком матері всмоктав красу народного слова, народної мелодії (М. Рильський). вбира́ти в се́бе (всо́тувати) з молоко́м ма́тері. Вірність Батьківщині. Її ми всотуємо, вбираємо в себе з молоком матері. Змалечку дихаємо цим високим словом “вірність” (З газети).