БОЖИЙ

святи́й та бо́жий, ірон. Удавано тихий та добрий; нещирий, лукавий. — Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься: така б то вона свята та божа (О. Кониський); Він переморгується із братом: морг — і знову хреститься… “Ах ти ж, — думаю,— гад, он який ти святий та божий!”.. (Григорій Тютюнник); Дарма, що темпераменту їй (Тетяні Ничипорівні) бракувало, замах на родинне — родинне! — життя її оскаженив.— Ах, подлянка! — скрикнула вона.— А перед людьми яке святе та боже! (В. Підмогильний).