БОЖИЙ

а́гнець Бо́жий, книжн., несхв. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина. — Бачиш агнець Божий, покірний, тихий перед тобою, а що він у бригаді виробляв, хай тобі люди розкажуть! (З журналу).

бі́лий (Бо́жий) світ. 1. Життя у всіх його формах і виявах. Товаришів моїх немає. Давно від голоду й біди у білий світ із цього гаю ми розійшлися, хто куди… (В. Сосюра); Залишилась вона сама в старій глиняній хаті, сама на білому світі (Є. Гуцало); Уточнив батько. — Зараз тобі й під білим світом кращої немає. Але мине час і все зміниться (О. Сизоненко); Защебече (соловейко) на калині — Ніхто не минає. Мов батько та мати, Розпитують, розмовляють,— Серце б’ється, любо… І світ Божий, як Великдень (Т. Шевченко). 2. Все навколишнє. Зранку сніжок потроху почав падати .. І к (до) обіду таке схопилось, що світу білого не видно (Панас Мирний).

Бо́жа люди́на. Угодний Богу (про кобзарів, лірників, співців і т. ін.).. У народі кобзарів називали Божими людьми, вони були у великій пошані (Наука і культура..); Біля воріт спинився старий кобзар… Ні, лірник… Та все ж людина Божа, бродячий бард! (Василь Шевчук).

бо́жа пта́шка. Той, хто не відчуває труднощів життя, вільний від них; безтурботна людина. Такою зросла ця, так би мовити, божа пташка під.. батьківськими крилами (Іван Ле).

Бо́же поможи́ (помага́й) кому і без додатка. Уживається як побажання успіхів у роботі або в якійсь справі. — Я, мамо,— каже Чіпка, — піду .. на ярмарок: — чи не куплю коняки. — Боже тобі поможи, сину! (Панас Мирний); Жінки .. здалеку гукають Яреськам: — Боже поможи! (О. Гончар); Паничам низенько поклонилась (Ївга) і сказала: — Боже вам помагай (Г. Квітка-Основ’яненко); — Коли чую: — Боже помагай, і день вам добрий! — Дивлюсь — се наша сусіда (Марко Вовчок). помага́й біг. — Помагай Біг! — гукнув вищий (чоловік) з пронизливими очима. — А може б самі помогли! — відказав Саливон (П. Панч); Антон стояв біля будинку .. і гукав: — Помагай Біг, куме! (С. Чорнобривець).

бо́же теля́. Дуже спокійна, лагідна, але безвольна, інертна людина. — Але актив у нас який? Жменя. А решта — божі телята (І. Микитенко); — Куди ж ти тікаєш? Ну? Постривай. Ех, ти, боже теля! Павко, скажи, і чого ти таке боже теля? (Л. Письменна).

Бо́жий (Госпо́дній, Христо́вий) слуга́, рел. Представник духовенства. (Матушка гуменя:) Жду я від неї вірної Господньої слуги, справної черниці (Панас Мирний); (Єпископ:) В такому стані взять його не можу (до диякона). Беру тебе, слуго Христовий (Леся Українка).

Бо́жий чолові́к, заст. Паломник, прочанин; юродивий. Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: — Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш); — Данила Бульбаша не знали? У Божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку і взимку босий (П. Панч).

витяга́ти / ви́тягти (ви́тягнути) на світ Бо́жий кого, що. Робити кого-, що-небудь відомим для багатьох. Володька, запалюючись, став розповідати про тих, що Титана заводського під час окупації врятували. Виявлено ж їх, нарешті! І в числі рятівників.. Катратий. Отакий! По суті ж герой, а мовчав, як риба. А інші теж..— Ну, тепер ми... витягнемо цих скромняг на світ Божий, вони ще в нас у президіях сидітимуть! (О. Гончар).

відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні, перев. зі сл. могти́, вмі́ти і под., зневажл. Розбиратися в чому-небудь. Більше Паршецький не слухав високого гостя.. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні (М. Ю. Тарновський).

дай Бо́же (Бог, Го́споди), вставн. словоспол. 1. що. Уживається для вираження побажання кому-небудь чогось доброго. В тому гаю два Голуби були І як брати милесенько жили — Дай Боже так і людям жити (Л. Глібов); — Дай Боже щастя вашим діточкам! — хрипить старик (Ю. Смолич); — Прощай, друже! Дай Господи, щоб мали силу чесно й сміливо сповнити свій довг (обов’язок) .. — Дай Боже! (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження схвальної оцінки кого-, чого-небудь щодо розміру, кількості, якості, ступеня вияву і т. ін. У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай Боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник); — Те, що Оксана Кульбачка посадила,— росте дай Бог! Ось у кого нам треба вчитись… (О. Гончар). пода́й Бо́же (Го́споди). — Що ж? Ви жених такий, що подай Господи! (О. Маковей).

дай Бо́же (Бог) па́м’ять. Уживається для вираження бажання, зусилля пригадати що-небудь. — Вона (Наташка) нагадує щось мені знайоме,— знову почав Проценко.— Я десь на неї схожу бачив.— О-о, дай Боже пам’ять (Панас Мирний).

дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги (, а чорт коле́са). Уживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись. Я як зачув оте змагання, то у мене аж мороз поза спиною посипав, і — дай Боже ноги! — мерщій хильки та хильки (Панас Мирний); Опісля треба було роззброїти всіх коридорних, вивести в’язнів на подвір’я, відчинити двері тюрми і... дай Бог ноги (Ю. Збанацький); Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту, а потім давай Бог ноги, а чорт колеса (Д. Косарик).

до (бі́лого (Бо́жого)) сві́та, нар.-поет. До ранку, до світанку. Ой, десь би то, дівчинонько, Ти з паперу звита, Що ти мене додержала До білого світа (Укр.. пісні); Чіпка знявся.., проходив по надвір’ю мало не до світа білого (Панас Мирний); Може, до хати зайдемо? — Е, ні, не буду колошкати твоїх — нехай сплять до світу Божого (М. Стельмах).

до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах).

(І) на світ (бі́лий (Бо́жий)) не диви́вся б. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).

і́скра Бо́жа. 1. Талант, видатні здібності, природне обдарування. Панночка була (і єсть) гарна.., має душу живу, і навіть іскру Божу (Леся Українка); Бувала коло заповітного каменю й Меланочка.., з душею, що горіла гаряче від тієї Божої іскри, яку тільки й зоставила їй у спадщину нещасна мати (Ю. Яновський). 2. Почуття благородного поривання; високі прагнення. Який би я був щасливий, якби міг віддати тобі свій вогонь, свою «іскру Божу» (Леся Українка); Чого їй бракувало — це іскри Божої, що запалює людину на великі діла (С. Добровольський).

ка́ра Бо́жа (Госпо́дня). Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь або здивування. Кара Божа з тими листами та й годі! (Леся Українка); — А от і не покину (співати),— розсердився Терентій.— Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! (О. Довженко). чи́ста ка́ра Бо́жа. — Бачу, що справді ліпше вже тобі все розказати, а то ж се чиста кара Божа! (Леся Українка).

крий Бо́же (Го́споди, Ма́тір Бо́жа, Ма́ти Бо́жа і т. ін.). Уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, поганого, небажаного. Замфір сидів і думав .. про жінку слабу, про діток дрібних, що, крий Боже, посиротіють ще... (М. Коцюбинський); Мати бачила, що з сином щось коїться незвичайне, і допитувалася, чи не вкрав він чого, крий Боже (Григорій Тютюнник); У Петра Степановича — сини, у Василя Семеновича — дочки... Та ба! Така ворожнеча піднялася... крий Господи! (Панас Мирний).

Ма́ти Бо́жа. Уживається для вираження позитивних або негативних емоцій: радості, здивування, захоплення, переляку і т. ін. Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! (Марко Вовчок); — Ой, Мати Божа! І розказувати боязно! (Марко Вовчок); Рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть протяжно в зачудованні: — Мати Божа, що сталося в городі за ніч! (О. Довженко). Ма́ти Бо́жа ми́лостива. Братова на мене й накинулась. Як почала, як почала докоряти… Мати Божа милостива! Я тільки слізьми вмиваюсь... (Марко Вовчок).

на бі́лий (Бо́жий) світ, зі сл. вихо́дити, виво́дити тощо. Надвір, назовні; на свіже повітря. Він засів у своєму бліндажі і весь день не виходив на білий світ (О. Гончар); Катря впала коло тії кам’яної постелі на коліна, розливається слізьми. Ледве я її вивела з тії (тієї) печери на світ Божий (Марко Вовчок).

на Бо́жій (оста́нній) доро́зі. У передсмертному стані. Аж здивувавсь (панотець), що така здорова дівка, у три дні, як занедужала, а вже й на Божій дорозі (Г. Квітка-Основ’яненко); Робила й не спала (Катря), поки аж .. сон її обняв коло колиски. Прокинеться,— до дитини, а дитинка вже на Божій дорозі (Марко Вовчок).

на ми́лість (ми́лость) (Бо́жу (Госпо́дню, Бо́га і т. ін.)), перев. у сполученні із скажи (мені), скажі́ть (мені). Уживається при шанобливому запитуванні; прошу, будь ласка. — Скажи мені на милость, Ригорович,— питав Микита Уласович,— хто се нам таку пакость укрутив? (Г. Квітка-Основ’яненко); — Люди добрі! Скажіть на милость, чого він (Олекса) від мене хоче? (С. Васильченко); — І скажи ти, на милость Божу! І нащо ти граєш в карти..? — спитала вона (І. Нечуй-Левицький); — Як вона, скажіть мені на милость Господню, придбала його (дитя)? — допитується дядина (Панас Мирний); (Олімпіада Іванівна:) Що се тут таке? (Побачивши дітей.) Ну, скажіть на милість Бога! Ви сюди як влізли? (Леся Українка).

не ба́чити сві́ту (сві́та) (бі́лого (Бо́жого)). 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́тка не ба́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня (мене) любиш, бо світка не бачу (Коломийки). 2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там (у неволі) кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́та-со́нця не ба́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник). 3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що та

не дай Бо́же (Бог, Го́споди, Ма́ти Бо́жа) чого і без додатка, вставн. словоспол. Уживається для вираження бажання уникнути чого-небудь небажаного, застерегтися від чогось. Не дай Боже вмирати під тином (Укр.. присл..); — Тихше,— просить співрозмовників господарка,— він (фашистський офіцер) по-нашому насобачився, не дай Бог, підслухає (Ю. Яновський); Треба людей попитати, чи не лиха, чи робоча Соломія. Не дай Господи, як ще буде сердита, лінива та лиха (І. Нечуй-Левицький); Взяв він та й женився вдруге .. Випало йому на долю таке щастя, що й не дай Мати Божа хрещеному чоловікові (Г. Хоткевич).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є (чоловік), то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не ма́ти (і) за Бо́же пошиття́ кого, зневажл. Вважати когось ні на що не здатним; зневажати. Його ображає згадка про те, що молодший брат, которого (якого) він не мав і за Боже пошиття, знищив усі його заміри (М. Коцюбинський); Спогорда дивився на оточення, декого не мав і за Боже пошиття, як мовиться (З газети).

опини́тися / опиня́тися на Бо́жій посте́лі. Померти. Помічено, що, коли черговий віконт Горманстон опиняється на Божій постелі, довкруги замку з’являються лиси, аби вшанувати пам’ять того, хто був для них “своїм” поміж людей (З журналу).

поздоро́в Бо́же, заст. 1. кого. Уживається для вираження побажання здоров’я, добра, благополуччя. — Та як ваша рука, поздоров Боже, Олексію Івановичу, то й з тисячами вправиться! — казали панки (Панас Мирний). 2. кого, кому. Уживається для вираження подяки з побажанням всього доброго. Я тепер (поздоров Боже вас) хоч і багатий на папір, а все-таки на клаптику пишу, бо, сказано, пустиня, де я візьму, як потрачу (Т. Шевченко); — Це поздоров Боже Насті,— сказав старий, коли що хвалила Параска ..— Це все вона у нас мастикує (Панас Мирний). 3. з кого. Уживається як відповідь на вітання. (Зарудний:) Здрастуйте, діду. (Ярослав:) Поздоров вас Боже… (Ю. Мокрієв).

приво́дити / привести́ на світ (Бо́жий) кого. Давати життя комусь; народжувати дитину. Пані .. віддалася вчасно і від того часу жила буквально на те, щоб приводити дітей на світ і плекати їх (О. Кобилянська); А дівчина гине… Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (гинути) (Т. Шевченко); Іванова мати привела на світ дванадцятеро дітей (М. Томчаній); // що. Бути причиною появи чого-небудь; породжувати. Земля, натомившись до краю, Тільки дрібноту приводить на світ, земля, що раніше Творам своїм надавати могла велетенського зросту (М. Зеров).

про́мисел Бо́жий. Заступництво, дії Божої сили, Бога. Стріляв у царя якийсь Соловйов. — Кажуть, п’ять куль випустив,— говорив Арсен Федорович.— І воістину лише промисел Божий врятував государя (В. Канівець); — Хоч ми і щиро віруючі, та в цих ділах керуємося не Божим промислом, а тільки власним розумом та волею государя,— прорік Попов сердито (Василь Шевчук).

пуска́ти / пусти́ти на во́лю Бо́жу кого. Не затримувати кого-небудь, відпускати. Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох, поки його не скидали з коня і пускали на волю Божу (О. Гончар).

сві́ту (сві́та) (бі́лого (Бо́жого)) не ви́дно. 1. Стає або стало темно (від сильної зливи, хуртовини, туману, пилу і т. ін.). — Снігів тих понамітає, що тільки комини з-під них стирчать, морози такі лютують, що птиця на льоту замерзає, хуртовини бували — світу не видно (М. Олійник); Якось він недобре прикрив лантух, кури повилазили і давай літати по хаті, битись у вікна, кудкудакати. Збили таку пилюку, що світа не видно (Григорій Тютюнник); Як от інколи схопиться заверюха (завірюха) — громом гримить, вітром бурхає, світу Божого не видно (П. Куліш). сві́та не ви́дко. Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі — світа не видко! (М. Коцюбинський). 2. за ким—чим. Кого-, чого-небудь дуже багато. У нашому селі за Савлуками світу не видно: що хата, то й Савлук (Марко Вовчок).

скажи́ (скажі́ть) на ми́лість (Бо́жу (Бо́га)). Уживається для вираження подиву, незадоволення, розгубленості, сумніву і т. ін. — Слухай, Демиде, ти знаєш, що я думаю? — Знаю.— Як знаєш? — здивувався Бульба? — Ти хочеш погуляти з запорожцями.— Ну, скажи на милість. Як це ти дізнався? (О. Довженко); — Ну, що тут довго: він тайний агент.— Ото! Скажіть на милість! Як же він робить свою роботу? (М. Коцюбинський); Ну, чого мене, скажіть на милість, понесло знов на київський пляж? (Остап Вишня).

стари́й як (бі́лий (Бо́жий)) світ. Дуже давній, споконвічний. — Я вношу (пропоную) тост, старий як світ, а проте вічно свіжий .. най жиє (нехай живе) красота (І. Франко); (Хламушка:) На добраніч. Старе як світ, побажання… Та не віриться мені чогось в добрість цієї ночі… (П. Кочура); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару як світ, .. давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник).

стоя́ти на Бо́жій доро́зі. Бути близьким до смерті. Пане, пане! Стоїш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко); — Хто тебе приневолює топити і своє господарство, і людей? Тільки правду кажи, не хитруй зі мною хоч тепер, коли вже стою на Божій дорозі (М. Стельмах).

хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого. Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Нехай же Мати Божа прощає мене, грішну, що я… рідному братику лихо наплакала (Марко Вовчок); — Ну, хай тебе боронить і хова од лиха Мати Божа… Прощавай! (М. Коцюбинський); Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. — Хай боронить вас… Мати Божа… Не забувайте, синки (О. Довженко); Старий схопив її за голову: — Катре, дочко моя нещаслива! Нехай тебе Мати Божа помилує! (Марко Вовчок).

ца́рство небе́сне (ві́чне, Бо́же), рел. 1. Рай. — Не журися, Насте, об худобі.. Стережись, щоб вона тобі не перепинила дорогу до царства небесного (Г. Квітка-Основ’яненко); Вона замолоду, бувши замужем за дияконом і натерпівшись і холоду й голоду, як овдовіла й перейшла до брата жити, то мов у царство Боже попала (Панас Мирний). 2. кому.Уживається при згадці небіжчика для вираження побажання йому загробного райського життя. — А-а! Пригадую, пригадую. Був колись такий тип у Сміянах. Помер, царство йому небесне (О. Бердник); — Гм... старий Пруденко, приміром, успокоївся не так давно,— кахикнув Лелека і погладив вуса.— Т-а-а-к,— протягла Розумиха, але не повела і бровою.— Царство йому небесне, вічний спокій душі. Статечна людина була (М. Лазорський); Хоть од Дидони плив (Еней) поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклася, Сказав: — Нехай їм вічне царство (І. Котляревський). 3. ірон. Страта,

щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к і т. ін.) не поба́чити. Уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь. — Добродію! — каже до його циган .. — Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П. Куліш); — Душа ніжна, як вода в Дунаї, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забуває, правду кажу, щоб своїх діточок не побачила (Григорій Тютюнник).

що не день; що Бо́жий день. Постійно, весь час. Що не день — нові Перекликаються з гостями гості (М. Рильський); Що Божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (П. Грабовський). що Бо́жого дня. Що Божого дня о. Мойсей зарікався пити й курити (І. Нечуй-Левицький).

як (Бо́жа) бджола́, зі сл. труди́тись, працюва́ти і под. Дуже напружено, посилено. — Пийте,велелепая кумо! — всміхнувся піп пані Килині,— бо ви сьогодні заслужили, істинно так, як Божа бджола, потрудились (М. Лазорський).

як (Бо́жий) день, зі сл. я́сно, зрозумі́ло і под. Цілком, абсолютно. Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові .. було ясно як день (Ю. Смолич).

як (мов, ні́би і т. ін.) з Бо́жої руки́. Легко, без докладання великих зусиль. Зо триста років (в Україні) лилася кров, величезні жертви клали без успіху, і раптом, як з Божої руки, несподівано дано незалежність (В. Барка).