Фразеологічний словник української мови
БЛОХА

ганя́ти бліх (соба́к), зневажл. Не працювати, нічого не робити; байдикувати. Проситься силонька наверх, смереки хочеться з коренем вивертати, скали на скали двигати, а тут лежи, бліх ганяй (Г. Хоткевич); — Як? — приглушено перепитала ледь побілілими губами.— Геть чисто нагнав з роботи? — Та кажу ж тобі, що від п’ятнадцятого можу вже собак ганяти (Ірина Вільде).

годува́ти во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.). Перебувати в поганих побутових умовах; жити дуже бідно, злидарювати. — А потім ще йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Ю. Яновський); Годуючи бліх по татарських хуторах, самотуж тягаючи плуга на будуванні залізниці.., він мав змогу спостерігати за всіма готуваннями, що велися на перешийку (О. Гончар); Ще й кирпу гне… мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний); — Будуть чи не буде коней — промовчу про вас, а, боронь Боже, попадуся з ними — підете у тюрягу казенні блощиці годувати (М. Стельмах).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: БЛОХА


матиме такий вигляд: Що таке БЛОХА