БІС

біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися. Якісь, певне, лихі бісенята вселилися в молоду Олімпіаду. Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився (О. Ковінька).

біс злиза́в кого, що. Хто-небудь безслідно пропав, зник. — Сомка твого вже біс ізлизав — не бійсь, не викрутиться з запорозьких лап! (П. Куліш).

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він (становий) вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).

біс узя́в (вхопи́в) кого, зневажл. Хто-небудь помер, загинув. Узяв біс пана,— хай бере й підпанків (Укр.. присл..); Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (П. Козланюк); Мов пара отрутна, штрикнув (напій) його в ніс. І скрикнув Василь, і вхопив його біс (В. Самійленко); // Пропав, згинув (про тварину). Ой гоп, та й усе, Хома паску несе, а Хомиха порося, воно вирвалося і побігло в ліс, там узяв його біс (Укр.. присл..); — Навіщо ж ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядіти?..— Не візьме його, мамо, біс! — весело одмовляє Чіпка (Панас Мирний).

диви́тися бі́сом на кого—що і без додатка. Бути незадоволеним ким-, чим-небудь; сердитися на когось, щось. Плив-плив (Еней), що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його (нього) дививсь (І. Котляревський); Йому (Гнатові) не вгодиш: переступиш — зле, недоступиш — зле; все бісом дивиться! (М. Коцюбинський).

до бі́са. 1. кого, чого і без додатка. Багато, безліч. Дурниці вареники і варяниці, інша справа борщ,— хоч поганий, так до біса! (Укр.. присл..); — Та й до біса ж у цього паші всякого надбання! Якби підпалити — днів зо три горіло б! (М. Пригара); Качви тієї й справді в Інгульській заплаві було до біса (О. Сизоненко). 2. Дуже, занадто, надзвичайно. — Гаразд, гаразд, докторе,— заспокоїв його жартуючи Яремченко,— я дуже терплячий гість, хоч, правду кажучи, до біса зголоднівся (Д. Бедзик); Жінка поставила пляшку і кинулась до печі. Коляда стежив за її спритними рухами і думав, що оця Маланка до біса славна молодичка (М. Зарудний); — Леонтій Леонтійович — людина статечна, розумна і до біса хитра (П. Кочура). 3. Уживається для вираження категоричного небажання мати справу з ким-, чим-небудь, терпіти когось, щось. Не вперше їй чути від чоловіка: .. збудую (канал) і більше не буду .. кину до біса, кладовщиком (комірником) аб

до чо́рта в зу́би, грубо. У найнебезпечніше або найвіддаленіше місце. (Голос з 1-го хору:) Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби (І. Нечуй-Левицький); (Ніна:) Знаю, Пашо, знаю, що кожен з нас, як стій, в атаку піде, у розвідку, на смерть, до чорта в зуби. І не злякається нічого в світі (Л. Дмитерко). до всіх бі́сів у зу́би. Зачеплений міцною рукою жінки, побіг (Сивоок) кудись до всіх бісів у зуби (П. Загребельний). чо́рту в зу́би. — Чого ви дивитесь, жіночки? Коли чоловіків забрали, то хай роздають увесь хліб, худобу — все одно кудись чорту в зуби спроваджують (Ю. Збанацький). (само́му) чо́ртові в зу́би. Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в .. огонь, а самому чортові в зуби (О. Довженко).

іди́ (собі́) до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, під три чорти́ і т. ін. ), лайл. Уживається для вираження злості, обурення, незадоволення чим-небудь, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь. — Іди ти під три чорти! — обурюється Роман. — Найшов чим хвалитися — безстидством (М. Стельмах); — Та іди ти під три чорти! — Славчук замахнувся, готовий ударити Рудя (С. Голованівський). іді́ть собі́ до ли́ха. — Тут не можна пасти коні… Примар звелів, щоб… — А йдіть ви собі до лиха з вашим хабарником примарем та з докторами! — вибухнув Замфір (М. Коцюбинський).

(і) (сам) чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. Зовсім нічого не зрозуміло або не відомо. Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере — і сам чорт не розбере (Укр.. присл..); Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (М. Номис); (Горлов:) Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), грубо. Зазнавати цілковитого провалу, краху; пропадати, гинути. Такий маю здоровий вигляд (хоч, знаєш, не завжди, один день, одна тривога — і все летить до чорта) — а в дорозі загублю все (М. Коцюбинський); Я тільки жду програми галицької газети, щоб фінал до німецької статті написати на тему: ось зерно нової партії слов’янськоєвропейської. Коли це бац! При помочі двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов); Коли жінки де замішались і їм ворочати (керувати) дадуть; .. Прощайсь навік тогді (тоді) з порядком, Пішло все к чорту неоглядком (І. Котляревський).

леті́ти / полеті́ти до ді́дька (до бі́са, к бі́су і т. ін.). Зазнавати краху, переставати існувати, діяти; рушитися. Ці настанови мають силу лише до певних меж, досить створитись у дорозі гострій ситуації, як одразу всі вони летять до дідька (О. Гончар); При помочі (за допомогою) двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов).

на біс, зі сл. виклика́ти, співа́ти і т. ін. Повторно, на прохання глядачів, слухачів. Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс (О. Іваненко); Виходить в “збірному концерті” улюбленець публіки, .. і вже знаєш наперед, що він заспіває “першим номером”, що — “на біс” (М. Рильський); З першої сцени публіка вже відчула чудового актора і з натхненням викликала його на біс (З журналу).

ні чорта́ (ні бі́са), грубо. Нічого, зовсім нічого. Сяють очі (діда) глибоко з-під лоба. Тільки пух лишивсь на голові… Лає син, що ні чорта не робить, Допіка невістка: ще живі? (В. Симоненко); — Де він (кулемет) тут закріплений, що його тримає — ні біса не бачу… (О. Гончар).

оди́н чорт (біс, ді́дько); одна́ сатана́, грубо. Все одно, однаково; те ж саме. Вовтузився (Іван Пісня) й далі; видно, в нього ніяк не в’язалась петля. — Іване, що ти робиш? Пісня, не перериваючи роботи, заговорив гнівно, уривчасто: — Один чорт! Досить! Несила моя… Хай вони прокляті будуть! (Ю. Збанацький); Один біс, що пан, що багатий мужик (М. Коцюбинський); — Колего, можу вас запевнити, все це дарма .. Звертайтеся до них по-янгольськи чи по-бісовськи — один дідько. Це — банда (Переклад С. Масляка).

посла́ти до біса (до чо́рта), лайл. 1. кого. Вилаяти або прогнати геть когось. Звичайно, всіх можна послати до біса, а з ким же тоді залишатися? (З журналу). 2. що. Відкинути якусь пропозицію; відмовитися від чогось. — Що ви можете сказати, крім жалюгідних “так судилося” і “так вийшло”? Але “так судилося” разом з призначенням, фатумом та іншим .. на зразок вроджених ідей, здібностей, характеру,— я вже послав до чорта (В. Підмогильний).

сам чорт (біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.). 1. у чому, з ким—чим. Важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти. — У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу.— Інакше, пане, не можна (З. Тулуб); Гадав (Левко), що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (М. Стельмах); Потап може лише покрикувати на Таволг, підганяти, придумувати усяку мудрацію, у якій сам сатана ноги поламає! (М. Рудь). 2. де. Нема порядку; велике безладдя. — Стійте, стійте, дайте перше .. шовкову спідницю, бо я не знайду, тут сам чорт ногу зломить (Леся Українка). 3. Дуже складний, заплутаний. — Аби тільки в ліс перескочити. А там він такі стежки знає, такими шляхами поведе, що сам чорт ногу зломить (В. Козаченко). сам чортя́ка но́гу зло́мить (дуже складно, заплутано). (Передерій:) Адже як почне (Стрижаченко) крутити, .. то й праве діло так закруте

у чо́рта (у га́спида, у бі́са), грубо, ірон. 1. Уживається як підсилення або при вираженні незадоволення. І де в чорта серед цієї пустки ти знайдеш благородних людей, справжніх лицарів? (З газети); — Де в гаспида подівся наш музика? (Панас Мирний); — Коли ти в гаспида книжку дочитаєш? (І. Нечуй-Левицький); — І де в біса застряла? — охриплим голосом заспаний привітав її брат (Панас Мирний). 2. Уживається для вираження заперечення, спростування чогось (перев. у питальній формі). — Які ми у чорта рівні, — кричав він їм (багачам) у відповідь. — Ти столипінець, а я пролетарій! В тебе земля, а в мене що? (О. Гончар); (Чіп:) Еге, кажи! Який же після цього Ти в біса війт? (І. Кочерга); Цар скипів, почав кричати: — Я його не хочу знати! І який він в біса князь? (Л. Первомайський).

хоч (до бі́са) у пе́кло, грубо. Куди завгодно, у найнебезпечніше місце. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим, привабливим хлопцем у розкішній кубанці, його можна було послати хоч до біса в пекло (Л. Первомайський).

чорт (біс) зна (зна́є) що, грубо. Не те, що треба; не таке, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Чорт зна що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (О. Довженко); Випустіть їх (каченят), куме!.. На якого біса вам таке чорт зна що! (М. Рильський); (Пані:) Годі базікать чорт знає що! Іди виспись… (С. Васильченко). бі́си зна що. Верзе біси зна що Та й думає: Ми то! (Т. Шевченко).

чорт (біс) (його́ (вас, тебе́ і т. ін.)) бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. (Красовська:) Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі (квартиру) наймать! (Саша:) Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай

як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без додатка. Сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь. Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа).