БІЛЬ

до бо́лю. 1. Найвищою мірою вияву; дуже, надзвичайно. До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них огні (М. Рильський); Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі .. Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою (В. Сосюра). 2. зі сл. потрі́бний. Дуже. Останніми часами Володько переконався, що той (Роман) йому до болю потрібний (У. Самчук).

душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Єдине слово виникло: невже?! Душа болить і тіло як чуже .. Все так як є. Приречена. Одна. Стіна. І ґрати (Л. Костенко); Треба, щоб у людей боліла душа, коли вони бачать, як простоюють дорогі агрегати (З газети); (Джавоїра:) Різні клопоти є. Від одних розцвіта, а від інших ятриться душа, ніби рана (О. Левада); Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов’я .. Защеміла, заболіла вся душа моя (Олесь). душа́ бере́ться бо́лем. — Може, Степане Васильовичу, зумієте чимось пособити ..— Треба подумати, хлопче,— болем береться душа вчителя (М. Стельмах).

як біль, зі сл. бі́лий. Дуже, надзвичайно. Як біль біла спочивала (Ілашка) по чорних муках (Марко Черемшина); Вона (Ксеня) була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду… На їй (ній) була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко).