БЕРЕГ

вихо́дити / ви́йти з берегі́в. Перевершувати міру звичайного, усталеного. Гнів людський виходить з берегів (Л. Первомайський); І знову задзвеніли бокали, бризнуло святковим салютом шампанське. Лунала музика. Весілля виходило з берегів (В. Вільний).

вхо́дити / ввійти́ в (свою́) ко́лію. Повертатися до свого нормального стану, ходу, перебігу і т. ін. Проходили повз (містечко).. білі, червоні, махновці, петлюрівці... Виліплювали накази, оповіщали мобілізації, конфіскації, реквізиції... А потім знову все входило в колію (В. Еллан-Блакитний); — Тихе й просте життя сільського священика ввійшло в свою колію (М. Старицький); Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (В. Козаченко). ввійти́ в береги́. Скільки ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги і життя потече, як широка течія Дніпрова (О. Гончар).

держа́тися (трима́тися) (свого́) бе́рега. Дотримуватися своїх принципів, не збочувати; діяти розважливо, помірковано. — Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І. Нечуй-Левицький); Усяк до чого-небудь вдався, Той робить те, другий — друге; Всяк свого берега й держався (Л. Глібов).

моло́чні рі́ки і киселе́ві (ма́сляні) береги́. Заможне, повне достатку, безтурботне життя. — Хай тобі сняться молочні ріки і масляні береги (С. Добровольський).

пристава́ти / приста́ти до (яко́гось) бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила (мати) доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий (рік) тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? (Коваль:) То до якого ж берега пристанемо? (Цар:) Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пуска́тися / пусти́тися бе́рега. 1. Занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки. Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома. Він розбещується, пускається берега (З газети); Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінький день гуля та гуля… Зовсім пустився берега… (Панас Мирний); Пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (Василь Шевчук). 2. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Шалений струс серця, удар крові в обличчя, знову шум у скронях і... Вже вона (Надійка) була внизу, стояла, не здаючи собі справи, остаточно пустившись берега, перед Сидором Сидоровичем (В. Козаченко); Люди пустились берега й у нестямі раптом осміліли, в одчайдушних запитаннях намагалися розгорнути всю свою безмежну трагедію (І. Багряний). 3. Робити що-н