БГАТИ

хоч у ву́хо бгай (клади́) кого і без додатка. 1. Дуже лагідний, покірний, податливий і т. ін. хто-небудь. Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай. Слухняний та покірний Йосип! (Панас Мирний). 2. з прикм. Дуже, у великій мірі. — Я його, писаря, знаєте, запросив кілька разів до себе, .. почастував наливкою та добрим спотикачем, і писар став такий добрий, хоч у вухо бгай! (І. Нечуй-Левицький); Оришка мене… побоюється. Стає добра, м’яка, хоч у вухо її клади, і в усьому мене слухається (О. Гончар).