БАРКИ

бра́тися / взя́тися за ба́рки (за чуби́). Битися з кимсь чи починати бійку. Кличуть до нього раз наймитів — З кожним боротися пан захотів. Он жартівливі панські припарки — Довбуш береться з паном за барки (Д. Павличко); — Хіба він мені брат? — каже було Василь .. Онисько собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися (Панас Мирний); // Сперечатися. Іван Антонович готовий взятися з комбатом за барки, доводячи, що мінометники дефіцитні і місце Шовкуна — біля “самовара” (О. Гончар).

вхопи́ти (схопи́ти) / бра́ти (хапа́ти) за ба́рки кого. 1. Загрожуючи бійкою, примусити кого-небудь зробити щось, виконати свою волю (перев. під час сварки, суперечки). Кинувся (Улас) на Івана, неначе звір, одним скоком і вхопив його за барки (І. Нечуй-Левицький); — Він приїхав кіньми, а я не пускаю на виноградник... Кажу: батька рідного не пущу... А він вхопив мене за барки (М. Коцюбинський); Бачачи, що я молодого за барки беру, що молодий не знає, як від мене боронитися, наспіли парубки, родичі молодого (Є. Гуцало). 2. Рішуче домогтися чогось від кого-небудь. Стоколос (бурильник) брав за барки компресорщиків, примушував їх ремонтувати труби (Ю. Яновський).