БАЛАМУТИТИ

баламу́тити го́лову (го́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала (Федора) сердито… (В. Дарда). 2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати. — Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? (П. Куліш).

баламу́тити сві́том. Жити за своїми нормами, правилами; порушувати звичайний уклад життя; тривожити, бентежити. А молоді робили своє: баламутили світом, шукали нових доріг, бунтували проти старосвітських забобонів (В. Речмедін); — Не баламутьте, мамо, світом. Доконче вам треба розтривожити всіх… (М. Стельмах).