ІУДИН

ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах).

Ю́дині (Іу́дині) срібняки́ (срі́бники). Винагорода за зраду. Вони не знають, в купюрах якої країни одержуватимуть надалі свої Іудині срібники (З газети); — Цьому нечестивцю і тридцять срібників не обтяжать ні кишені, ні совісті… (М. Стельмах); — Купили тебе не за тридцять срібників, а за булаву та клейноди (З. Тулуб).