«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
У — ДО , В — ДО , В — НА , ДО 1 , НА
У (в) — до, в — на
       Інколи виникає питання, який прийменник треба ставити — у (в) чи до: «Я поїхав у Київ» чи «Я поїхав до Києва», «Вихід у місто» чи «Вихід до міста»?
       Узагалі, коли мовиться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник до: «Через кілька днів Ковпак вилетів до Москви» (П. Вершигора); коли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користуватися прийменником у (в): «У Києві на риночку ой пив чумак горілочку» (народна пісня). Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника до — у (в): «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський). У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, ставиться прийменник у (в): «Він ступив у сад» (Є. Гуцало) ; «Кидається у свою стихію» (О. Гончар); «Закрадається в серце острах» (М. Рильський). Рух до приміщення позначається дієсловами з тим і з
       Як сказано вище, прийменником у (в) з іменником у знахідному відмінку послугуємось, визначаючи час за днями тижня: «у вівторок», «у п’ятницю», — або з іменником у місцевому відмінку, коли мовиться про місяці року: «у січні», «у липні». Проте, коли визначається час за роком, треба користуватись родовим відмінком іменника, а не прийменником у (в) з іменником у місцевому відмінку: ближче буде до нашої мовної традиції цього року, а не в цьому році, 1970 року, а не в 1970 році. Так само слід казати торік, а не в минулому році, позаторік, а не в позаминулому році; аналогічні будуть і прикметники — торішній, а не минулорічний, позаторішній, а не позаминул
       Російському вислову дом в три окна відповідає український — будинок на три вікна, а вислову дом в пять этажей — будинок на п’ять поверхів.
       Прийменник на вживають також, коли описують процес перетворення: «звівся ні на що».
       Прийменник у (в) можна чути українською мовою в таких висловах: вірити в себе, вдаватися в тугу, в розпач, — а також на позначення переходу з одного стану в інший: «І як воно зробилось так, що в турка я перевернувся» (С. Гулак-Артемовський).
       Російські прийменники у та в мають між собою велику значеннєву різницю, наприклад: «У него собирались гости» і «5 его словах чувствовалась уверенность». Між українськими прийменниками у та в нема ніякої різниці. Ми ставимо їх незалежно від змісту речення, а тільки додержуючись правила чергування голосних, цебто: якщо попереднє слово кінчається на голосну, треба ставити прийменник в («Вона взяла в нього книжку»), якщо на приголосну — тоді у («Він узяв у неї книжку»).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: У — ДО , В — ДО , В — НА , ДО 1 , НА


матиме такий вигляд: Що таке У — ДО , В — ДО , В — НА , ДО 1 , НА