РІКА , РІЧКА , НЕВЕЛИКА РІЧКА , НЕВЕЛИЧКА РІЧКА , РІЧЕНЬКА , РІЧЕЧКА
Ріка й річка
       Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. Українським відповідником до російського слова река є річка: «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий: «Слобода наша над самою лукою річковою на п’яти горах стоїть крейдяних» (Марко Вовчок).
       Маленька річка називається невелика (невеличка) річка («Тече річка невеличка з вишневого саду». — Народна пісня), річенька, річечка («Ой річенько, голубонько! Як хвилечки твої, пробігли дні щасливії і радощі мої!» — Л. Глібов).
       А коли треба казати слово ріка? Це слово, вживане зрідка в українській мові, лишається для врочистого стилю, коли хочуть висловити своє піднесення або передати тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі М. Зерова з Овідія: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки», — або в романі Григорія Тютюнника: «...воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою».