ПОЛЕ 1 , БЕРЕГ , КРАЙ , КРИС , КРИСАНЯ , КАЙМА
Поля, береги, краї, криси
       «На полях книжки було багато дрібно писаних олівцем нотаток», — читаємо в одному сучасному оповіданні. Чому написано «на полях», а не на берегах? Адже білі краї книжки чи зошита звались і звуться по-українському береги: «Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки» (Н. Рибак); «Книжка з золотими берегами» (Словник Б. Грінченка).
       Словом береги інколи позначають краї чогось, наприклад: «Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою» (О. Донченко); часом це слово відповідає російському кайма: «...Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги» (К. Гордієнко).
       Часто помиляються тепер, називаючи краї капелюха або бриля полями: «Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали». По-українському вони звуться криси: «Солом’яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя» (Ю. Яновський). Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься крисаня: «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет).
       Слово криси виступає іноді як синонім іменника краї: «Синє полум’я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни» (М. Коцюбинський).