ПОДИХ , ДУХ , ВІДДИХ , ДИХАННЯ , ДУНОВЕНИЕ , ВЕЯНИЕ , ЗАДЕРЖАТЬ ДЫХАНИЕ , ЗАТАМУВАТИ ДУХ , ЗАТАМУВАТИ ВІДДИХ , ЗУПИНИТИ ДУХ , ЗАТРИМАТИ ДУХ , ЗВЕСТИ ДУХ , ПЕРЕВЕСТИ ДУХ , ВІДВЕСТИ ДУХ , ВІДСАПНУТИ , ВІДІТХНУТИ , НЕЛЬЗЯ ДУХ ПЕРЕВЕСТИ , НЕ
Подих, дух, віддих, дихання
       «Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу»; «Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!» — читаємо в творах сучасних українських письменників і мимоволі згадуємо статтю М. Рильського «Словник і питання культури мови», надруковану в «Радянській Україні» 3 й 4 квітня 1963 р., де тонкий знавець української мови звертає між іншим увагу на недоречність у таких фразах слова подих. Адже це слово означає не «дихання», а «подув»: «Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця» (О. Донченко), — або вказує на нові впливи: «Подих нової епохи дійшов і до цього великого міста» («Вітчизна»). Російські відповідники — дуновение, веяние.
       Навпаки, там де йдеться про дихання, українська класика вдавалась до слів дух («Вона аж зблідла, дух забивсь». — І. Нечуй-Левицький; «Молодиця не переведе духу, верещить». — Марко Вовчок), віддих («Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя». — М. Коцюбинський), дихання («Інші квіти в диханні весни розцвітуть». — В. Сосюра).
       Російському вислову задержать дыхание відповідають українські затамувати (зупинити, затримати) дух («Вони проминули ще десяток склепів, затамовуючи дух». — Ю. Смолич), затамувати віддих («Олег, затамувавши віддих, визирнув з-за димаря». — О. Донченко); російському перевести дух (дыхание) — українські вислови звести дух («А ви дайте мені дух звести». — Марко Вовчок), перевести (відвести) дух («Вийшовши на високу гору, вони стали проти самого пам’ятника, щоб перевести трохи дух». — І. Нечуй-Левицький), відсапнути («Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння». — А. Кримський), відітхнути («Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і з