ПАМ’ЯТНИК , ПАМ’ЯТКА , ЗАПАСТИ В ПАМ’ЯТКУ , ЗАПЕЧАТЛЕТЬСЯ В ПАМЯТИ , НАДГРОБНИК , НАДГРОБОК , МОНУМЕНТ-НАДГРОБОК
Пам’ятник і пам’ятка
       «Багато пам’ятників минулого є в степах України. Це і степові могили, і кам’яні «баби», що стояли на цих могилах, і, нарешті, різні речі, які знаходять у могилах», — читаємо в статті про археологічні знахідки. Але про які пам’ятники пише автор статті? Адже слово пам’ятник означає українською мовою монумент, меморіальну споруду (обеліск, плита, піраміда), про які нема й згадки в статті. Те, про що оповідається в статті, є не пам’ятники, а пам’ятки, цебто речі, що належать до культури минулого, як це бачимо в фразі: «Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам’ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища» (О. Іваненко). Слово пам’ятка вживається й у значеннях «річ, дана на згадку»: «Це перо я дала тобі колись на пам’ятку» (Леся Укра
       Слід знати вислів запасти в пам’ятку, відповідний російському запечатлеться в памяти: «Запала їм у пам’ят-ку її краса, врода дівоча» (Панас Мирний).
       Пам’ятник на могилі звичайно зветься надгробник: «Я спорудив собі надгробник вікопомний» (М. Старицький), — або надгробок: «Чернігівські земляки, вкупі з сином поета, становлять над його могилою невеличкий монумент-надгробок» (М. Коцюбинський).