-НО , -ТО , ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ НА -НО, -ТО Й ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ
Дієслівні форми на -но, -то й пасивні дієприкметники
       «Ці кадри фільму зняті в павільйоні»; «Передплата на газети та журнали продовжена ще на місяць»; «Ці слова сказані не про вас». У всіх цих фразах дано правильні українські слова, одначе фрази звучать по-українському негаразд. А це тому, що функцію присудка в цих фразах виконують пасивні дієприкметники: зняті, продовжена, сказані.
       Одною з синтаксичних особливостей української мови, що відрізняє її від близьких і далеких мов, є широке вживання дієслівних форм на -но, -то в ролі присудка. Візьмімо, наприклад, широко відому народну пісню:
       Ой у полі жито
       Копитами збито,
       Під білою березою
       Козаченька вбито.
       Ой убито, вбито
       Затягнено в жито,
       Червоною китайкою
       Личенько накрито.
       У всіх цих сурядних реченнях нема підмета, а в функції присудка виступають дієслівні безособові форми на -но, -то: збито, вбито, затягнено, накрито.
       Такі форми на -но, -то є й у російській мові (наприклад: «Сказано — сделано»), але там вони далеко рідше вживаються, як в українській. Натомість російська мова широко користується пасивними дієприкметниками в ролі присудків: «Эти кадры сняты в павильоне»; «Подписка на газеты и журналы продлена еще на месяц»; «Эти слова сказаны не о вас». Якби в наведених на початку фразах замість пасивних дієприкметників зняті, продовжена, сказані стояли дієслівні безособові форми на -но, -то, ці фрази зазвучали б цілком по-українському: «Ці кадри знято в павільйоні», «Передплату газет і журналів продовжено ще на місяць», «Ці слова сказано не про вас».
       Хибно було б думати, що пасивні дієприкметники українській мові — невластиві, вони широко вживаються в ролі означення, наприклад: «Зняті в павільйоні кадри були дуже вдалі»; «Продовжена на місяць передплата дала багато нових передплатників», «Сказані не про вас слова були образливі». У цих реченнях дієприкметники зняті, продовжена, сказані виступають із функцією означення, а не присудків, якими є слова були вдалі, дала, були образливі. Пасивні дієприкметники бувають і присудками в реченні, але складеними, де, крім них, є особова форма дієслова бути (або наявність її можна припускати): «Я був дуже вражений твоїм учинком»; «Ти ж бо — такий мандрований!» (є мандрований), «Цей глечик — уже розбитий» (є розбитий).