ЗАЙМЕННИКИ – ДЕЯКІ ВІДМІНКОВІ ОСОБЛИВОСТІ , ДЕЯКІ ВІДМІНКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙМЕННИКІВ
Деякі відмінкові особливості займенників
       Особовий займенник я, стоячи в знахідному відмінку з прийменником про, може мати два значення: «Вони говорили про мене», — цебто мовилося про мою особу, — і «Про мене, що вони собі там говорять», — цебто мені байдуже, що там мовиться. «Про мене, хоч вовк траву їж!» (приказка), — цебто мені байдуже чи мені однаково, хоч буде вовк траву їсти.
       Особовий займенник я й присвійні мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній часто стоять у знахідному відмінку з прийменником на, відповідаючи російським прислівникам по-моєму, по-нашему: «А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла» (Марко Вовчок); «Панас Кандзюба хвилювався найбільше. — А що? На моє вийшло» (М. Коцюбинський); «Не вийде, пане ляше, на ваше» (приказка).
       Слід запам’ятати оригінальний український вислів із прийменником на та означальним займенником самий у знахідному відмінку — на саму згадку, на саму думку: «Сухі губи в Маланки стиснулись од болю, на саму згадку» (М. Коцюбинський), — замість якого іноді помилково пишуть: при одній думці, при одній згадці.
       У розділі про іменники ми вже принагідно бачили, що за українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена іменником чи займенником, звичайно стоїть у називному відмінку, а не орудному, як часто буває в російській мові. Недобре звучить по-українському така, наприклад, фраза: «Головну увагу мною приділено таким явищам», — а слід: «Головну увагу я приділив таким явищам». Так само неприродно звучить цитований уже вислів з одного сучасного оповідання: «Щось нове, не звідане нами», — замість якого краще сказати: «Щось нове, що не звідали ми (чого не зазнали ми)». Візьмімо речення з твору С. Васильченка: «Такого отруйного нуду ніколи не зазнавав я, як тої пам’ятної травневої ночі», — і подивімося, що з нього вийшло б, якби письменник поставив дійову особу я, в орудному відмінку, як те зробив автор попереднього вислов
       Означальний займенник усе, поставлений у місцевому відмінку, з прийменником по становить образний вислів по всьому, рівнозначний висловам кінець усьому, з усім покінчено: «А тепер уже по всьому. Тепер я спокійна» (І. Франко).