ЗДІЙСНИТИ , СПРАВДИТИ , УЧИНИТИ , ЗРОБИТИ , НАКОЇТИ
Здійснити, справдити, учинити, зробити, накоїти
       «П’яні молодики здійснили цей зухвалий злочин»; «Йому соромно за здійснений злочин», — читаємо в газетній замітці й дивуємось, навіщо тут ці врочисті слова здійснити й здійснений, коли оповідається про такі мерзенні вчинки, як злочини? Невже в нашій мові нема інших, підхожих слів? Адже дієслово здійснити або справдити каже про те, що якусь ідею чи думку, довгий час далеку від дійсності, пощастило, нарешті, обернути в дійсність: «Піонери Остерського району на Чернігівщині здійснили похід слідами партизанських загонів Великої Вітчизняної війни» («Літературна газета»); «Так сказати міг би я, але де сила, щоб оте справдити?» (В. Самійленко).
       Навпаки, там, де кажемо про якусь звичайну побутову дію, а тим більше про якесь неподобство, дієслова здійснити, справдити не підходять і треба вдаватись до інших: учинити («Скільки не відмовлялась Палажка, мусила признатись, який їй бешкет учинили парубки, як їй уразили серце». — Ганна Барвінок; «Хто сміє тут крамолу учиняти і сварами бентежити народ?» — І. Кочерга), зробити («Його захопило непереможне бажання зробити йому шкоду». — М. Коцюбинський), накоїти («А тепер накоїв біди, клопоту, хоч у хату не входь». — К. Гордієнко.)
       Розуміється, і в перших фразах треба було написати: «...молодики вчинили цей зухвалий злочин», «Йому соромно за вчинений (або зроблений, заподіяний) злочин».