ДОМАШНІЙ , СВІЙСЬКИЙ , ЗВИЧНИЙ , НАШЕНСКИЙ
Домашній і свійський
       «По двору ходило багато домашньої птиці», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор не замислився над різницею слів домашній і свійський.
       Прикметник домашній означає «той, що живе в домі або стосується дому»: «Домашнього злодія не встережешся» (М. Номис); «Іван хоче оповідати про своє життя домашнє» (М. Коцюбинський), а свійський — «не дикий, приручений»: «Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лупить» (О. Стороженко); «На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі» (І. Нечуй-Левицький). Миша — дика тварина, але коли вона живе в хаті, її звуть домашньою мишею на відміну від такої ж дикої — польової, що водиться в полі.
       Слово свійський буває синонімом слова звичний: «Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма більш знайома, більш свійська, не так мучила її» (М. Коцюбинський). Інколи ним користуються як відповідником до російського нашенский: «Колись шляхта та свійська старшина в ярмо запрягали» (П. Конура).