ЯК-НЕБУДЬ , ЯКОСЬ , ЯК ОСЬ
        ЯК-НЕБУДЬ – ЯКОСЬ – ЯКОСЬ – ЯК ОСЬ
        Як-небудь, присл. 1. Якимсь чином; так або інакше. \[Деві:\] Я й сам собі як-небудь дав би раду (Леся Українка); Заберіть дітей у другу хату, втихомирте як-небудь (М.Коцюбинський); – Мені тут хоч би цього строку як-небудь добути (А.Головко). 2. Не досить добре; недбало, абияк. Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б там як-небудь та й годі (Панас Мирний). 3. Колись у майбутньому; як знайдеться час. Я як-небудь заїду (Панас Мирний).
        Якось¹, присл. 1. Вживається при вираженні непевності, невизначеності способу дії; якимсь чином; не ясно, як саме. Хома балакав із сватом та все якось чудно та неспокійно поглядав на стару (М.Коцюбинський); Він зрозумів, що велике й чисте кохання палає в серці молодого табунника і треба якось допомогти йому добитися свого щастя (З.Тулуб); Газик їхній якось аж весело гайнув від двору (О. Гончар). 2. Невідомо чому, з якої причини. Любий дядьку! Справді мені якось аж дивно, що я ніяк не можу з Вами побачитись (Леся Українка). 3. Ненароком, випадково. – Ну та й гарна ж оця Тодозя, враг її матері! – не втерпів і якось несамохіть прохопився Єремія (І.Нечуй-Левицький); Звісно, це ж була чистісінька випадковість, що Тоня з Віталиком женуть один рядок, дівчина сама якось опинилася в цьому рядку в останню мить
        Якось², присл. часу. Одного разу (вживається тоді, коли важко визначити час дії). По усіх тих випадках та бідах мати якось стрінулася із Чайчихою (Марко Вовчок); Якось вони собі гуляли Удвох на вулиці (Т.Шевченко); На вищих курсах у столиці Вона училась, – і якось До нас, мов перелітній птиці, їй завітати довелось (М.Вороний); Якось раз увечері панич кличе мене до себе в хату (Панас Мирний); Поїхав якось Семен до глинища (Г.Хоткевич).
        Як ось, част. з част. Ходили там чи не ходили, Як ось вернулись і назад (І.Котляревський); Петро мчавсь на нього з шаблею. Уже близько. Як ось кінь – тиць! Зупинивсь над проваллям (П.Куліш).