Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч [Ш] Щ Ю Я
ШУМІТИ , ШУМУВАТИ
        ШУМІТИ – ШУМУВАТИ
        Шуміти1, -млю, -миш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко).
        Шуміти2. Те саме, що шумувати.
        Шумувати, -ує. Переважно покриватися піною, пінитися, вирувати; переносно – бурхливо виявлятися, протікати. Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В.Кучер); Шумує в кухликах вино (П.Грабовський); На заході понад лісом шумує ярмарок (С.Васильченко); Шумує в потоках весна... (Л.Первомайський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ШУМІТИ , ШУМУВАТИ


матиме такий вигляд: Що таке ШУМІТИ , ШУМУВАТИ