ЦВІСТИ , КВІТНУТИ , КВІТУВАТИ
        ЦВІСТИ – КВІТНУТИ – КВІТУВАТИ
        Цвісти, цвіту, цвітеш. 1. Розкриватися, розпускатися (про квіти); мати квіти, вкриватися квітами, цвітом. Барвінок цвів і зеленів (Т.Шевченко); Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє-цвіте (А.Тесленко); Цвів чагарник якимись дивно пахучими рожевими квітами (Ю.Яновський). 2. перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом, барвистим одягом тощо. Червоний вогник цвів серед ночі (М.Коцюбинський); В небі райдуги цвітуть (Л.Первомайський); Ліс грабовий золотом цвіте (М.Рильський). 3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину); виявляти радість, щастя, задоволення, замріяність (про обличчя, усмішку, очі і т. ін.). В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Т.Шевченко); Є такі люди, що.. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною
        Квітнути. Те саме, що цвісти 1–4, але вживається в неспеціальній літературі.
        Квітувати, -ую, -уєш. Цвісти, але переважно про злаки, а також у переносних значеннях. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати (С.Васильченко).