ЦАРИНА
        1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б.Грінченко); Господиня їй показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Панас Мирний); Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М.Терещенко); \[Соня:\] Де тато? \[Феноген:\] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (І.Карпенко-Карий). 2. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скорше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (І.Гончаренко).