ХРИПІТИ , ХРОПІТИ , ХРОПТИ
        ХРИПІТИ – ХРОПІТИ, ХРОПТИ
        Хрипіти, -плю, -пиш. 1. неперех. Видавати горлом хрипкі (або схожі на хрипкі) звуки, мати в голосі хрипоту. В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (С.Журахович); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний); Великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (І.Нечуй-Левицький); Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А.Головко). 2. перех і неперех. Говорити, кричати, співати хрипким голосом. –Давай! – хрипить старшина, оглядаючись і підганяючи носіїв (О.Гончар).
        Хропіти, -плю, -пиш, хропти, -пу, -пені. Видавати хрипкі звуки вві сні; розм. – спати, хропучи; видавати передсмертне хрипіння тощо; видавати хрипкі звуки, важко дихаючи (про тварин). Ананій хропів і стогнав уві сні (Ю.Яновський); Син хропів, залитий кров’ю (Я.Качура); Еней в керею замотався, На задвірку хропти уклався (І.Котляревський); Коні іржали, хропли, шалено хвицалися і топтали вовків (З.Тулуб).