ХЛІБ-СІЛЬ
        хліба-солі, розм. Харчі, їжа. \[Настя:\] Але як же його мовчать, коли тебе так судять-гудять за твою хліб-сіль! І хто? Рідний брат (І.Карпенко-Карий); Бери тютюн і вірші для їзди, Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону. І гайда в путь (А.Малишко).
        Вживається переважно в словосполученнях: водити (ділити) хліб-сіль – харчуватися разом з кимсь; жити спільними інтересами й турботами тощо. По від їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М.Коцюбинський); А то – як-таки: одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили!.. а тепер одні – вільні, другі – невільні! (Панас Мирний); подякувати за хліб-сіль – висловити подяку за пригощання, піклування, гостинність. Гості встали з-за стола й довгим рядком простяглися до кімнати, де лежала Онися, щоб подякувати за хліб-сіль (І.Нечуй-Левицький); цуратися хліба-солі – не виявляти уваги до господарів, відмовлятися від частування. \[Марина:\] Може, підгодувалися б у нас, дідусю? \[Кобзар:\] Хліба-солі ніколи не цурався (М. Кропивницький).