Літературне слововживання
УЗБІЧ
присл. Збоку, осторонь; у знач. прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).
присл. Збоку, осторонь; у знач. прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: УЗБІЧ
матиме такий вигляд: Що таке УЗБІЧ
матиме такий вигляд: УЗБІЧ
матиме такий вигляд: Що таке УЗБІЧ