ТРИВАТИ , СТРИВАТИ , СТРІВАТИ
        ТРИВАТИ – СТРИВАТИ – СТРІВАТИ
        Тривати. Відбуватися протягом певного відрізку часу; існувати, бути. Ще тиждень тривала тиша в Бориславі (І.Франко); Так далі тривати не може (О.Довженко); А пауза тим часом тривала (І.Багряний); Йому раптом до болю захотілося, щоб мир у його душі тривав (Вал. Шевчук). Не варто в цьому значенні надуживати словом продовжуватися: боротьба продовжувалася, обговорення продовжувалося, стосунки продовжувалися, не може так довго продовжуватися.
        Стривати. Уживається тільки наказовий спосіб стривай, стривайте як прохання не поспішати з чимось, почекати певний час, не робити чого-небудь, а також як нахваляння, погроза тощо. – Стривай! – не дала вона йому казати (Б.Грінченко); – Стривайте, мамо, не спішіть. Розкажіть краще, що в нас там дома робиться (О.Гончар); \[Кирило:\] Стривай, дадуться вони \[відьми\] коли-небудь тобі взнаки! (М.Кропивницький).
        Стрівати, стріти і стрінути. Зустрічати, стрічати. Стрівають їх знайомі, становляться, розпитують (Панас Мирний); Вона була переповнена радістю і обдаровувала нею всіх, кого тільки стрівала (О.Копиленко).