Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С [Т] У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ТЕРЕН
        ТЕРЕН – ТЕРЕН
        Терен, терну. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди; плоди цієї рослини. Плаче козак: шляхи биті Заросли тернами (Т.Шевченко); – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен (М.Стельмах); Блищали чорні, як терен, очі (І.Нечуй-Левицький).
        Терен, терену. Місцевість, територія, а також переносно. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П.Загребельний).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ТЕРЕН


матиме такий вигляд: Що таке ТЕРЕН