ТЕМНИТИ , ТЕМНІТИ , ТЕМНІШАТИ
        ТЕМНИТИ – ТЕМНІТИ – ТЕМНІШАТИ
        Темнити, -ню, -ниш, перех. розм. Робити щось темним, малопомітним. Тихий став віддзеркалював високе блакитне небо. Хмари, занурені в його спокійні води, темнили його (Н.Рибак).
        Темніти, неперех. Ставати темним, темнішим, сутеніти тощо; виділятися темним кольором, видніти ся (про щось темне). Сніг темнів, осідав (Панас Мирний); Борис мовчав. Коли починає отак мовчати, обличчя його, Наталка це знає, темніє і стає непроникне (Вал. Шевчук); Сірий шлях зробивсь чорним і виразно темніє серед хлібів (В.Винниченко); Де-не-де темніють кущики комишів (О.Гончар).
        Темнішати. Ставати темнішим; вечоріти, сутеніти. Надворі темнішає й темнішає (А.Кримський); Круг мене все більше темнішала мла (О.Олесь); Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (О.Довженко).