Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р [С] Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
СРІБЛЯНИК , СРІБЛЯР
        СРІБЛЯНИК – СРІБЛЯР
        Срібляник, -а, іст. 1. Срібна монета, срібник; срібний карбованець, срібняк. 2. У фольклорі – вживається як постійна прикладка до слова дука. – Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш).
        Срібляр, -а. Ювелір, який виготовляє вироби з срібла або сріблить їх.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СРІБЛЯНИК , СРІБЛЯР


матиме такий вигляд: Що таке СРІБЛЯНИК , СРІБЛЯР