Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р [С] Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
СИНІВ , СИНІВСЬКИЙ
        СИНІВ – СИНІВСЬКИЙ
        Синів, синова, синове. Належний синові. Синові діти здавались дрібними (М.Коцюбинський); – Цить, сестро, бо й я голодна, – обізвалась Балабушиха, – буду довго пам’ятати синове весілля (І.Нечуй-Левицький).
        Синівський. Притаманний, властивий синові. Знаючи Гнатів твердий характер та синівську вірність, мати не раз користалася з його швидких ніг (Д.Бедзик); У високім зеленім шумі їй вчувався синівський голос (М.Олійник).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СИНІВ , СИНІВСЬКИЙ


матиме такий вигляд: Що таке СИНІВ , СИНІВСЬКИЙ