Літературне слововживання
РОБІТНИК , ПРАЦІВНИК
        РОБІТНИК – ПРАЦІВНИК
        Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).
        Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру). 2. Трудівник. Наш мужик то неук темний, Працівник, але бідар (П.Грабовський); Не голоси чаїні наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (М.Рильський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: РОБІТНИК , ПРАЦІВНИК


матиме такий вигляд: Що таке РОБІТНИК , ПРАЦІВНИК