ПРОТЕ , ПРО ТЕ
        ПРОТЕ – ПРО ТЕ
        Проте. 1. спол. Однак, але. Майстер говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (О.Гончар); Хоча до нього ставляться трохи скептично, проте Доцента люблять, бо з ним можна побазікати й посміятись (Є.Гуцало); Він все більше і більше заплутувався у своїх почуваннях і своїх гадках. Та проте серйозного питання він ще не задавав собі (Г.Хоткевич). 2. ест. сл. Незважаючи на це, все ж. Була, проте, у нього пісня Своя, улюблена, одна (М.Рильський).
        Про те, займ. з прийм. Він думав про те, чого йшов сюди (М.Коцюбинський); – Пане начальнику, – почав Шагай, – я про те й не гадаю (Б.Лепкий); Осінній лист в каналі мерзне, І все нагадує про те, Як теплий день понад берези Пускав проміння золоте (Г.Чубач); На тому досить. І кінець розмові. Не треба й говорити нам про те (Л.Костенко).