ПРОСИТИ
        прошу, просиш. У першій особі однини, залежно від змісту, наголошується по-різному: а) прошу – звертаюся з проханням до когось зробити, виконати що-небудь. – Розходьтесь, панове козаченьки, прошу я вас просьбою, не засмутіть гірше мене, молодої! (Марко Вовчок); – Я знаю, що буде, – казав я, – збудеться мрія.. Тільки прошу тебе – не забудь мене (Ю.Яновський); б) з відтінком ввічливого запрошення (запрошую, будь ласка) – прошу. – Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та пожийте, – припрошувала Мотря (М.Коцюбинський); \[Ліна:\] Прошу дорогих гостей до господи. Вибачте, що затримали вас на порозі. Прошу! (Я.Мамонтов).