ПОЧУВАТИ , ВІДЧУВАТИ
        ПОЧУВАТИ – ВІДЧУВАТИ
        Почувати. 1. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Вона в той час не почувала сорому перед матір’ю (І.Нечуй-Левицький); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (М.Коцюбинський); – Як ти себе почуваєш? – жалісливо питаю я в неї (Панас Мирний). 2. Те саме, що відчувати. \[Анна:\] Аж до Гори я не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (І.Кочерга); – Я почуваю запах диму (Ю.Яновський); Хоч не все зрозуміла \[Катря\] як слід, проте почувала, що правда за вчителем (А. Головко).
        Відчувати. Сприймати органами чуття, мати здатність сприймати, інтуїтивно передбачати щось; переживати якесь почуття. Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (С.Чорнобривець); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С.Голованівський); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (В.Кучер); Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Лесь Мартович).