Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПОРОШИТИ , ПОРОЩИТИ , ПОРОЩАТИ
        ПОРОШИТИ – ПОРОЩИТИ, ПОРОЩАТИ
        Порошити, -ошу, -ошиш. Засипати, покривати чим-небудь; іти, сипати: порошити пилом, сніжок порошить, порошить дрібний дощик.
        Порощити, -щу, -щиш і порощати, розм. 1. Сікти, шмагати, бити (про дощ, сніг); періщити. Сніг так і порощить у лице (Ганна Барвінок); Смутне небо порощило дрібним дощем (І.Нечуй-Левицький); Порощить дощ за вікном (С.Васильченко). 2. перен. Швидко й голосно говорити; кричати. – Мовчать! Прескверна пащекухо! – Юнона злобно порощить (І.Котляревський); Манюсінькі \[діти\].. щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г.Квітка-Основ’яненко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОРОШИТИ , ПОРОЩИТИ , ПОРОЩАТИ


матиме такий вигляд: Що таке ПОРОШИТИ , ПОРОЩИТИ , ПОРОЩАТИ