***ПОВТОРИ , ПОВТОРИ
        Повторення одних і тих самих слів, їхніх складових частин чи однакових словосполучень у мові твору будь-якого жанру можуть бути вмотивовані, бажані або невмотивовані. Повтореннями слів письменники часто-густо користуються як одним із засобів художнього зображення – переважно для підсилення, увиразнення висловленого, наприклад: "Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тільки плакать, плакать, плакать.." (Т.Шевченко); або: "Виглянь у віконце, весну привітай. На току розрісся ароматний гай. Бачиш тінь старого, темного горіха? Там спитай про мене, тихо..., тихо..., тихо..." (А.Кримський); Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна Поміж козаками, Поміж друзями, Поміж рицарями, Поміж добрими молодцями! (дума); Де ж тії пестощі вітру летючого, Де ж тії квітоньки гаю пахучого, Де ж тії ночі сріблясто-блакитні, Де ж тії ранки рожеві, привітні, Де ж тії усміхи сонця блискучого? (О.Олесь).
        Однак є повторення в реченні, абзаці чи й ширшому контексті слів та словосполучень, спільнокореневих утворень, слів, створених за якоюсь однією, улюбленою автором чи перекладачем, моделлю тощо, які з’являються внаслідок того, що цьому явищу не приділено належної уваги.
        Щодо подібних повторів існують різні, іноді кардинально протилежні міркування: дехто вважає, що їх не слід уникати, бо вони не заважають викладу авторської думки, інші притримуються погляду, що повтори – річ небажана і краще, аби їх не було або було якомога менше.
        Безперечно, будь-що, за всяку ціну, навіть на шкоду змісту, таких повторень уникати не слід, та цього іноді й неможливо зробити. Але там, де перенасиченість ними контексту не прикрашає мови твору, уодноманітнює, збіднює, знебарвлює її, краще заміняти їх відповідними синонімами.
        До таких небажаних можна віднести повторення: а) слів у реченні, абзаці, творі: "Командир гармати або розстріляв усі снаряди, або помер біля своєї гармати", "Оскільки птах був з пітьми і сам раніше був частиною безмежної споконвічної пітьми – він був чорний"; "Раптом з-за куща вискочило кошеня і раптом стрибнуло на змія"; у ширшому контексті: аж – "аж до самісінького дзвінка", "шугнула аж під самісіньку стелю", "аж тільки оце збагнув", "тільки аж іще страшніший", "аж тут знявся такий писк", "аж ось сталося несподіване", "аж поки не", "аж тільки підійшовши", "аж раптом запитав", "аж тут він став чхати", "аж тут втрутилася бабуся"; геть (подекуди й недоречне) – "геть білий од снігу", "