Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПОВІК , ПО ВІК
        ПОВІК – ПО ВІК
        Повік, присл. Завжди, постійно, вічно. Ой тужу ж я, тужу. Ще й плакати буду; Тебе ж, моє серденятко, Повік не забуду (пісня); \[Лісовик:\] Та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); – Повік, скільки житиму, не забуду! (Б.Антоненко-Давидович).
        По вік, ім. з прийм. Згине срібло, згине злато, Занедбаються клейноти, Тільки правда на Вкраїні По вік вічний не загине (П.Куліш).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОВІК , ПО ВІК


матиме такий вигляд: Що таке ПОВІК , ПО ВІК