ПОБУТ , ПОБИТ
        ПОБУТ – ПОБИТ
        Побут, -у. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивостей якому-небудь народу, певній соціальній групі; повсякденне життя: народний побут, сучасний побут, домашній побут, служба побуту, у побуті.
        Побит, -у, розм. Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. Вживається переважно як прислівник у сполученні з прикметником або займенником: жодним побитом, оригінальним побитом. У словосп.: З якого побиту? (Чому?, з якої причини?); Яким побитом? Як потрапив сюди?, як тут опинився?